Депортація українців з Лемківщини у 1944-1947 рр

На теренах, заселених українцями, операція “Вісла” розпочалася 28 квітня 1947 р. Її метою, згідно з офіційними твердженнями, окрім придушення збройного опору УПА, було переселення шляхом депортації всього українського населення у північно-західні райони Польщі, на так звані “повернені землі” (Ziemie Odzyskane).

Нова ініціатива польського уряду зустріла цілковиту підтримку місцевої адміністрації воєводств, де проживали українці. В червні 1947 р. краківський воєвода Маріан Рубінський направив лист до Міністерства громадської адміністрації з вимогою негайного виселення 5.600 лемків із Новосондецького і Новотаргського повітів воєводства. Воєводська адміністрація звинувачувала їх у підтримці “банд УПА” [4, 262].

Історію терн Лемківщини, охоплену операцією “Вісла”, було поділено на три райони: Сянік, Горлиці, Новий Сонч . Усі операції по виселенню лемків відбувалися за одним сценарієм. У кожному повіті Лемківщини було по кілька збірних пунктів, куди зганялося населення з навколишніх сіл для реєстрації. Кожен отримував т. зв. переселенський документ – окремого кольору, щоб депортованих на місці нового поселення краще було відрізнити від добровільних переселенців-поляків. Це свідчило також і про ступінь їхньої лояльності до Польської держави. Зі збірних пунктів українське населення під військовим конвоєм транспортувалося до Любліна й Освенціма, де відбувалася “гігієнічна” та політична чистки. Підозрілі у співпраці з УПА відправлялися до концентраційного табору в Явожно. Після політичної перевірки транспорт з українським населенням скеровували у північно-західні воєводства Польщі.

Депортації з терн Лемківщини тривали до пізньої осені 1947 р., деякі особи переселялися ще й упродовж 1948 р., а 32 сім’ї (мішані подружжя) з Новоторгського повіту були виселені до Щецінського воєводства аж навесні 1950 р. [3, 257].Розміщення депортованих у північно-західних районах Польщі здійснювалося за продуманим планом. Він полягав у тому, щоб українські сім’ї розпорошити на якнайбільшому просторі. Так із 178 лемківських сімей із с.Фльоринка Новосондецького повіту 169 – було розміщено в 33 селах Зеленогурського та Вроцлавського воєводств, причому тільки в трьох селах поселили більш ніж 10 сімей, а в 10 селах розмістили всього по одній українській родині [8, 117].

За оцінками польських дослідників, під час операції “Вісла” близько 30-35 тис. лемків розселили на території 45 повітів всіх північно-західних воєводств [7, 286]. Отже, можна припустити, що депортація та розпорошення українського населення на заході Польщі була цілеспрямованою акцією, направленою на полонізацію українців.

Унаслідок депортацій 1944-1947 рр. лемки як етнографічна група українського українського народу були розсіяні на території двох держав – СРСР та Польщі. У загальних цифрах чисельність лемків, які були виселені зі своїх земель упродовж 40-х років, виглядає наступним чином:

– 5 тис. лемків, переселених до СРСР у 1939-1940 рр.;

– 80 тис. лемків, депортованих у 1945-1946 рр.;

– 30-35 тис. українців Лемківщини, виселених під час проведення операції “Вісла”.

Маємо загальну кількість близько 120 тис лемків, переселених у 1940-1947 рр. Виходячи із загальної кількості українського населення (145 тис.), котре проживало на Лемківщині у 1935 р., не визначеною залишається доля 20-25 тис. лемків. Очевидно, при цьому потрібно врахувати жертви Другої світової війни та жертви під час переселення до СРСР і депортації на “повернуті землі”.

Підсумовуючи викладені вище факти, робимо висновки:

– Переселенські акції 1944-1947 рр. були направлені на реалізацію ідеї радикального розв’язання українського питання в Польщі. Мета цієї політики полягала в тому, щоб звести чисельність української національної меншини до мізерного мінімуму, а потім піддати українців національній асиміляції.

– Методи, якими здійснювалося переселення українців (у т.ч. лемків) викривають справжні цілі ініціаторів акції – урядів СРСР та комуністичної Польщі. Кожна зі сторін мала свої позиції і цілі, одначе завдання на даний момент могли співпадати, що й засвідчило подібність методів, якими здійснювалися переселенські акції.