Виникнення перших українських молодіжних організацій у діаспорі
Перші спроби утворення пластових осередків були в закордонних таборах інтернованих у Польщі, але їм не вдалося розвинутися, тоді як у Чехії зусиллями Євгена Слабченка вдалося організувати такі об'єднання у Празі і Подебрадах. Першою у Празі виникла українська дружина олд-скаутів, тобто старших віком людей. Вона увійшла до державного союзу чеських пластунів як автономна організація. Членами осередку були українські студенти, їхнім провідником став Юрій Гончаров-Гончаренко. Вона складалася з трьох відділів і об'єднувала 21 особу. В їхньому користуванні були канцелярія, бібліотека. Вони проводили головним чином пропагандистську роботу, оскільки пластові ідеї на той час ще не набули широкої популярності.
У 1922 році виникає пластова українська дружина в Подебрадах -довкола Української Господарської Академії, а згодом з'являється ще одна пластова організація українських емігрантів – при Українському педагогічному Інституті в Празі. Ці перші пластові організації в Чехії та ще деякі, як приміром у Данцінгу, на початку і репрезентували український Пласт на чужині. Доволі швидко українські пластуни зуміли себе зарекомендувати, свідченням тому є запрошення їх на 10-літній ювілей чеського скауту в Празі. Завдяки ініціативі українців у Празі вдалось утворити "Міжнародне об'єднання високошкільних пластунів", до якого, крім українців, увійшли чехи, поляки, німці, серби, болгари, хорвати, словенці, росіяни, словаки, американці, французи та інші. Головою об'єднання було обрано українця.
Хоч ці осередки складали (формально) підрозділи чеського пласту, але вони із самого початку мали за мету надати своїй діяльності національного спрямування, українських традицій. Це й привело до утворення Української Пластової Команди у Празі (УПК). Організатором і душею цього утворення був студент Української Громадської Академії Ярослав Івантишин. У своїй роботі УПК підпорядковувалася Верховній Пластовій Команді у Львові, підтримуючи з нею тісні контакти і керуючись її рекомендаціями.
2 листопада 1930 року у Празі відбувся І з'їзд Союзу Українських Пластунів-Емігрантів (СУПЕ), який взяв на себе обов'язки репрезентації українського Пласту в світі. На тому з'їзді було представлено одинадцять куренів і обрано комендантом старшого пластуна Д.Козицького, прийнято також статут
СУПЕ, згідно з яким метою організації було:
1. Пластове виховання має за мету піднесення душевних, фізичних та моральних сил української молоді на еміграції.
2. Об'єднати всіх пластунів і пластунок на чужині.
3. Взяти на себе обов'язки українського пласту.
Зауважимо, що СУПЕ задекларував себе аполітичною організацією. Найважливішим завданням він вважав виховну і шкільну працю, пропаганду пластових ідей між українською молоддю й розбудову організації. Незважаючи на вкрай несприятливі умови розвитку, поступ організації очевидний.
Комендантами були відповідно: у 1931 році – Євген Вировий, у 1933 році – Іван Чмола, у 1934 році – інженер Євген Кульчинський, з кінця 1934 року – професор Р.Лісовський, який обіймав цю посаду до 1939 року.
Особливо дієвими організаціями українського пласту були об’єднання у Празі і Ржевцях. Саме тут перебувало найбільше скупчення пластунів. Трохи менш чисельні товариства - у Брно й Братиславі. У Празі існувало кілька пластових куренів: старших пластунів ім. Вахнянина, старших пластунів ім. О.Кобилянської, "Бурлаки", ім. І.Богуна, "Україна". Вони брали учать у державних святах, на яких демонстрували національну самобутність і мали неабиякий успіх, влаштовували читання рефератів з дискусіями, проводили курси ритмічної гімнастики для старших пластунок, колядували, збирали і розсилали одяг та взуття для незаможних школярів.У Ржевцях кілька дівочих і юнацьких гуртків склали окремий пластовий кіш. Тут діяли курені: ім.Б.Хмельницького, ім.Лесі Українки, “Червона калина". Вони переплітали книжки, виготовляли прапори, а на виручені кошти влаштовували прогулянки, ватри, свята, читали лекції. Характерним було те, що спеціальна ухвала зобов'язала вести Пласт у суто національному дусі, готувати членів до активних змагань української нації за державність, плекати українські традиції і звичаї.
Пластові організації поширювались і в інших країнах. Так, у Югославії в Загребі виник гурток "Перелетні" у 1932 році, який, "подорослішавши", перетворився у IX курінь старшого пластунства СУПЕ. "Перелетні" проводили національно-пропагандис-тську роботу серед місцевого населення і югославських пластунів, влаштовували сходини, читали реферати, ходили на екскурсії, проводили просвітницьку працю серед українців-емігрантів, готувалися до участі у південно-слов'янському джемборі (скаутському з'їзді). Цей курінь проіснував три роки. За цей час ним було багато зроблено у сфері пропаганди української справи й українського Пласту в Югославії. Найвищим їх досягненням стало запрошення до участі у джемборі, але оскільки Пласт не був державною організацією, українці виступали спільно з чеськими скаутами. Юридично "Перелетні" були підрозділом загребської "Просвіти" і тамтешньої студентської української громади.