Богдан Хмельницький

По десяти роках цілковитого упаду України в 1648 році прийшла нагла зміна на ліпше, а цю зміну спричи¬нив славний гетьман Богдан Хмельницький.

Богдан Хмельницький був сином українського шлях¬тича Михайла, що був урядником у місті Чигирині й не¬далеко під Чигирином мав невеликий хутір Суботів. За¬молоду вчився Богдан у школах у Києві, в Ярославі та у Львові, а потім скоро вступив до козацького війська. Вже небавом показалося, що з нього буде хоробрий і від¬важний козак-лицар та розумний вождь. Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з Турками, а в битві під Цецорою (1620 року) боровся поруч свого батька. Батько згинув у тій битві, а молодий Богдан по¬пався в турецьку неволю, де пробув два роки. В неволі навчився він турецької й татарської мови та пізнав ту¬рецькі звичаї, а це в пізнішім житті йому не раз дуже при¬давалося.

Вийшовши з неволі, став сотником козацького війська і його знали запорожці, як відважного й розумного чоловіка. По козацькім повстанні в р. 1638, що не вдалося, Хмельницький жив постійно в Чигирині, або в своїм хуторі Суботові, що одержав по батькові. Та чигиринський староста й урядники не довіряли йому й боялися тримати коло себе. Отже часто висилали його з козаками у степи, побивати татарські загони. Найбільше зненавидів Богдана чигиринський підстароста, Чаплінські. Коли раз, уже в 1647 році, Хмельницький рушив з сотнею козаків у степ, Чаплінські напав зі своїми гайдуками на Суботів, ограбив цілий хутір і побив наймолодшого син¬ка Хмельницького так важко, що хлопець незабаром умер. Хмельницький подав Чаплінського до суду, але суд розсу¬див справу несправедливо. Тоді Богдан поїхав на скаргу аж до польського короля Володислава IV у Варшаву, та король сказав, що й він сам безсильний проти шляхти. А зрештою - говорив король - „ви люди військові, маєте шаблі при боці, тож самі бороніть своєї чести і свого майна..."

Тоді Богдан Хмельницький сам рішив пімститися за свою кривду і за кривду народу, не тільки на Чаплінськім, а й на всіх подібних панах, що самовільно поводилися з народом. Він поїхав на Січ, скликав усіх козаків, що ма¬лими відділами перебували по степах, і розказав їм про свою кривду й кривду всього народу. Він промовив до козаків так сердечно, що вони вибрали його гетьманом і в захопленні взивали його, щоб вів їх до боротьби. Хмельницький договорився ще з татарами, що обіцяли йо¬му помагати, й весною 1648 року рушив проти польського війська і всієї шляхти, що була на Україні. Коли тільки по Україні пішла чутка, що Хмельницький збирає сили проти польських панів, усі, молоді й старі, почали при¬ставати до козаків. Незабаром гетьман мав коло себе ве¬лике військо й зачав побивати польське військо, раз-по-раз.

Під Жовтими Водами розбив військо Стефана Потоц¬кого, а його самого взяв до неволі. Під Корсунем розбив головні польські сили і взяв до неволі обидвох польських вождів: Миколу Потоцкого й Каліновского.

По цих двох великих битвах піднялося повстання по всій Україні, по обох боках Дніпра. По містах і селах повставали міщани й селяни, виганяли всіх чужинців, а також жидів, що були арендаторами в панів і навіть клю¬чі від церков тримали в себе та лиш за оплатою моли¬тися пускали. Пани й жиди, зачувши про те, що сталося коло Жовтих Вод і Корсуня, самі почали втікати з Ук¬раїни так, що того літа Україна очистилася від чужинців. Утік також і князь Ярема Вишнецький, найжорстокіший ворог козаків.

Під Пилявцями заступили дорогу свіжі сили поль¬ського війська під проводом трьох вождів. Та як козаки несподівано напали на табор, то отамани перші втекли, а за ними військо, і козаки забрали все добро польсько¬го табору. З-під Пилявців відступили польські війська аж до Галичини, що тоді називалася: Червона Русь.

За польським військом рушили в Галичину й коза¬ки, а тоді піднялося повстання народу і в Галичині, хоча не таке, як на Україні. Хмельницький підійшов аж під Львів, та не хотів нищити міста, взяв окуп і рушив даль¬ше, аж під Замость. Міг іти на саму Варшаву, та саме то¬ді вибрали нового короля Польщі, - Яна Казимира. Геть¬ман Хмельницький вірив тому королеві, що він покарає шляхту й не позволить дальше знущатися над Україною, і тому відступив з козаками за Збруч. Він гадав, що поль¬ські війська вже не рушать на Україну, !але весною 1649 року вони рушили. Та Хмельницький заступив їм дорогу під Збаражем і окружив їх та малощо не взяв короля в полон. Під Зборовом підписали умову, що Україна по ріку Случ вільна держава, а Хмельницький є ЇЇ гетьманом. Хмельницький обрав собі за столицю Чигирин і звід¬ти почав заводити лад по цілій звільненій Україні. Вся Ев¬ропа довідалася зараз про вільну українську державу і ріжні держави почали висилати своїх послів до гетьмана, щоб нав'язати з Україною приязні взаємини. На Україні почалося по містах і селах нове життя, народ легше відітхнув, бо настав порядок і спокій.Та скоро показалося, що Польща таки не зріклася України й приготовляє новий похід. В 1651 році почалася нова війна; прийшло до страшної битви під Берестеч¬ком, де через зраду татар козаки понесли важкі втрати. Вславилося в цій битві головно тих триста запорожців, що окопалися на острівці серед багна й цілу добу відби¬валися від тисячів польського війська. Король обіцяв їм дарувати життя, та вони таки не піддалися і радше поги¬нули всі до одного, а не сплямили козацької чести.