Зворотний зв'язок

НЕЗЛАМНИЙ ДУХ "ІСТОРИЧНОГО ПАТРОНА ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ"

Напади кримських татар на українські землі, особливо після того, як їх хани з династії Гіреїв 1480 року стали васалами Оттоманської імперії, були все більш настирливими й спустошливими. Українці буквально заполонили невільницькі ринки Кафи, Трапезунду, Стамбулу... Річ Посполита була безсилою протистояти ордам степовиків. Тож справою захисту її південних кордонів переймалися в основному старости, урядники, шляхтичі середньої руки. Особливо відзначилися серед них Євстафій Дашкович і Бернард Претвич. 1512 року дід нашого героя — князь Михайло Вишневецький — розгромив велику татарську орду під Лопушною. А вже наприкінці 30-х років ХVI століття його онук бере участь у походах, які очолював Б.Претвич.

Протягом 1548 й 1549 років князь Д.Вишневецький декілька разів нападав на Очаківський замок, що належав турецькому султану. Саме тоді він отримав від короля Речі Посполитої посаду старости черкаського та канівського. Це була дуже неспокійна посада, на самому передньому краї боротьби з кримськими татарами й турками. Але князь не тільки вправно захищав українські землі, а й започаткував наступальну, дуже активну тактику у боротьбі з “басурманами”, фактично переніс бойові дії на територію супротивника.

Для того, щоб мати надійні бази серед Дикого поля, Д.Вишневецький приблизно 1552 року на дніпровському острові Мала Хортиця розпочинає будувати “замок” — укріплення з багатьма дерев’яними конструкціями. Місце розташування своєрідної бази - залоги біля кочовищ кримських татар дозволяло козакам контролювати пересування їх орд. Цей острів, площею у 16 га, височів над Дніпром метрів на п’ятнадцять, стрімкі потоки ріки не дозволяли нападникам висаджуватися на ньому без перешкод.Восени 1553 року Д.Вишневецький спробував у столиці Оттаманської імперії Стамбулі врегулювати з султаном Сулейманом I Пишним прикордонні конфлікти. На думку М.Грушевського, метою поїздки князя “була ідея союзу на два фронти: опираючися на Литовсько- Польську державу, підтримувати добрі відносини з Туреччиною, держати в руках Крим”. Після повернення із Стамбулу князь був призначений польським королем Сигізмундом II Августом “стражником” на Хортиці.

1556 року козаки, якими керував Д.Вишневецький, нарешті збудували фортецю на цьому острові й укріпили поряд другий острів — Томаківку. Ситуація для Гіреїв в Дикому полі стала особливо загрозливою після того, як запорожці спалили їх форпост Іслам-Кермень й передмістя Очакова. Спроби татар цього ж року захопити Хортицю (протягом 24-х днів козаки мужньо відбивали їх атаки) були невдалими...

І все ж таки восени 1557 року хан знову обступив Січ. Крім татар, в облозі брали участь турецькі яничари й васали султана — волохи. Через брак провіанту й харчів Д.Вишневецький відступив до Черкас, а вороги зруйнували замок.

Ще наприкінці 1556 року князь, який бачив, що польський король прагне замирення з ханом, висилає до московського царя Івана Грозного посланців із пропозицією стати на службу до православного володаря. Після поразки на Січі Д.Вишневецький подається до Москви. Цар віддав князю “на кормление” місто Бєлєв з волостю, й ще декілька селищ. А вже на початку 1558 року наш герой на чолі п’ятитисячного загону прибув на Дніпро. Хан відійшов за Перекоп, бажаючи там відсидітися. Дуже скоро князь зрозумів, що цар бачить в ньому лише зручну зброю, якою можна приборкати татар. Крім того, московити вступили до Ливонії й посварилися з Литвою. Д.Вишневецький не бажав зовсім розривати відносини з Річчю Посполитою й став діяти обережніше. 1559 року навесні князь з’являється з п’ятьма тисячами козаків й стрільців на Дону; за планами Москви він повинен був через Азов вдертися до Криму. Становище для хана було загрозливим — страшний голод охопив увесь Крим. Але цар “охолонув” до справ кримських, у найближчі роки він все більше уваги приділяв утриманню завойованих ним ханств — Казанського й Астраханського. До того ж Ливонська війна (1558—1583) з кожним місяцем забирала дедалі більше сил, сусіди Московії — Річ Посполита, Швеція й Данія зовсім не бажали утвердження московитів на берегах Балтики.

Знову князь залишився фактично на самоті. Він повертається в Україну. І.Грозний, лаючи Д.Вишневецького на словах, жалкував, що такий вправний воїн його залишив. Російський історик Сергій Соловйов наводить такі дані — гінцю “Клобукову наказано было разведать: “Как приехал князь Дмитрий Вишневецкий на королевское имя, то король ему жалованье дал ли и живет при короле ли, и в какой версте держит его у себя король?..”

У грудні 1562 року після аудієнції в польського короля на сеймі в Любелі князь познайомився з відомим авантюристом Ольбрехтом Лаським. Останній підмовив Д.Вишневецького втрутитися у боротьбу за престол господаря в Молдавії. Розпочався фінальний, трагічний акт життя князя лицаря. Дорогою спільники посварилися, О. Ласький повернувся до Польщі, а Д.Вишневецький із загоном у 500 козаків потрапив до пастки біля річки Серет. Ставленик султана Штефан IХ оточив запорожців. Декілька годин вони, за табором, укріпленим возами, витримували атаки ворогів. Частині козаків удалося вирватися з оточення. Але князь, важко хворий на той час (давалися взнаки колишні поранення та загадкове отруєння, отримане в Москві саме перед поверненням в Україну), був знайдений молдавським селянином у стогу сіна. Господар видав Д.Вишневецького султану Сулейману II.


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат