ПЕТРО САГАЙДАЧНИЙ – УКРАЇНЕЦЬ З ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

Несмертельной славы достойный, гетмане.

Твоя слава в молчаню нікгды не зостане,

Поки Дніпро з Дністром многорыбниє плынути

Будуть, поты ділности теж твої слынути.

Безсмертя справи Петра Сагайдачного Касіан Сакович порівнює з безсмертям слави античних героїв:

Бо єсли вихваляєт Кгреціа Нестора,

Ахілесса, Аякса, а Троя Гектора,

Атенчикове славять кроля Періклеса,

И славного оного з тим Темистоклеса,

Рим зась з смілости свого хвалить Курціуша

Й з щасливых потычок славить Помпеюша,

Теди теж и Росія Петра Сагайдачного

Подасть людєм, в памятку віку потомного.

Тому Сакович стверджував, що коли б якийсь поет зібрався вичерпно описати подвиги славного гетьмана, він мусив би вчитися у Гомера:

Кто би хтіл достатечне справы описати

Петра Конашевича і на світ подати,

Мусіл бы у кгрецкого поеты Гомера

Зычить розуму, альбо тыж у Димостена,

Котрый валечних своих кгреков дій

Выписали достатнє, яко по лініи.

У творі Саковича вперше в українській давній поезії поданий образ ідеального національного героя. Автор ставить виховні завдання — «с того гетмана кождый рыцер нех ся учить». Патріотизм запорозького гетьмана він порівнює з любов'ю до Вітчизни афінського царя Кодра, який не вагаючись пішов за неї на смерть.

Воліл сам, як Кодрус-кроль в Атенах в Греціи,

Смерть поднять, бы ойчизна только была в цілі.

Видання художньо оформлене. Невідомий український художник-гравер зобразив запорозького гетьмана на коні, використавши таку стародавню традицію мистецтва, як возвеличення людини засобом кінного портрета. Кінь — наче п'єдестал лицаря, хороброго й доблесного воїна. Та взагалі у творах мистецтва кінь — це своєрідний символ. Людина на коні мовби підноситься над буденністю життя. Вершник, який гордо сидить у сідлі, уособлював героїзацію образу, чого й прагнув анонімний художник-гравер, який, ідучи за «Віршами» Саковича, подав монументальний образ видатного історичного діяча.