ДМИТРО БАЙДА-ВИШНЕВЕЦЬКИЙ

Та на свого цюру споглядає,

Та на свого цюру молодого

І на свого коня вороного:

«Ой, цюрю ж мій молодесенький,

Подай нені лучок та тугесенький,

Подай мені тугий лучок

І стрілочок цілий пучок!

Ой бачу я три голубочки —

Хочу я убити для його дочки!

Де як мірю — там я вцілю,

Де я важу — там я вражу!»

Ой як стрілив — царя вцілив,

А царицю в потилицю,

Його доньку — в головоньку.

«От де на тобі, царю,

За Байдину кару!

Було тобі знати,

Як Байду карати:

Було Байді голову істяти,

Його тіло поховати,

Вороним конем їздити,

Хлопця собі зголубити».

Пісня засвідчує трагічний кінець знаменитого гетьмана. А перші історичні джерела згадують про нього 1545 р. У цей час королівський комісар Лев Патій проводив люстрацію (ревізію) Волинського воєводства, її документи свідчать про те, що князь Дмитро Іванович Вишневецький особисто прибув до м. Кременець, де перебував королівський комісар, і показав, що у Кременецькому повіті він володіє помістями Кушнин, Підгайці, Окнин, Гараж, Камарин, Крутнів і Лопушне. Князь був старшим з чотирьох синів Івана Михайловича Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни з родини Олізарів.