У рідній державі – ЗУНР

Листопадовий зрив в 1918 році в Львові проголошення Західноукраїнської народної Республіки, народне піднесення, акт Злуки на Софіївському майдані в Києві засвідчили високу національну свідомість галицьких українців, їхнє прагнення мати свою незалежну соборну українську державу.

У Коломиї під ту пору виходило кілька часописів “Покутський вісник”, “Січовий голос”, “Новини, “Учительський голос”. У “Галицькі накладні” відомого видавця Якова Оренштайна, який після першої світової війни перебрався до німецького міста Леойпціга, виходячи уже втретє, у розкішних палітурках, з ілюстраціями Опанаса Сластьона Шевченкові “гайдамаки”. Тоді ж згаданий видавець береться за видання найповнішого на той час “Повного видання творів Тараса Шевченка” у 5 томах (Київ, - Лейпциг – Коломия. 1919-1920). Примітки подав видатний український письменник Богдан Лепкий.

Очевидно. Що саме 1919 року Яків Оренштайн видав сім листівок “Малярські твори Т.Шевченка”.

Проте, національне відродження не встигло набрати повного розмаху. Польська агресія розчавила побудований процес. Коломийці навіть не встигли відновити пам’ятника Тарасові Шевченку, який зруйнували російські війська.

У 1921 році за Ризьким мирним договором Галичина потрапляє в середню ярмо польських окупантів. Але національне життя навіть за режиму Пілсудського не зачахає.

Уже в 1921 р. В коломийські друкарні Вільгельма Бранера накладом “Загальної книгозбірні” у числі першому однойменної серії виходять друком “Історичні поеми Тараса Шевченка”. Тут уміщено поеми “Іван Підкова”, “Гамалія”, “буває в неволі”, “Тарасова ніч”, “Вибір гетьмана”. “Здача Дорошенка”, Чернець”, “Швачка”, а також пояснення і примітки професора Дмитра Николишина.

У 1925 р. В цій же серії з передмовою Омеляна Цішка виходяться в світ “Політичні поеми Т.Шевченка”, а 1919 – друге видання книжки “Козаччина в поезії Т.Шевченка”. Того ж року окремою брошурою “Пророк і ми” Д.Николаїшин видає свою промову на свята Кобзаря.

У 1934 році в друкарні Михайла Бойчука український театр “Заграва” друкує програму вистави З.Тарнавського “Тарас Шевченко” (чотири картини з життя поета) з анотацією Л.Нигрицького (псевдонім Г.Лужицького) і врешті, 1938 року накладом коломийського видавництва євангеликів “Віра і наука” у Станіславському видавництві “Прозри” виходить історична поема “Іван Гус”. На цьому закінчується літературна коломийська Шевченкіана.

Незважаючи на страшну колонізацію, на так звану пацифікацію українці Коломиї заповзято трималися свого. Більше того, національна ідея опановує і села, які розбудовують читальні, створюють товариства, гурти, партійні осередки.

Львівська газета “Діло” повідомила, що 7 вересня 1929 року в Фотинії заходом філії товариства “Сільський господар” в залі товариства “Самопомощ” відбувався концерт на честь 65-річчя з часу смерті Тараса Шевченка. Вступне слово виголосив студент університету Ісаїв. Сільський хор із Гостова вчекав стрілецькі й народні пісні. Добродії Гарасим’юк, Фіголь, Войтко, Стельмащук, Славко Гончерюк, діти Стрийські з Госотова декламували вірші, грав смичковий квартет. Найбільше прилучився до цієї справи голова місцевого товариства “Сільський господар” адвокат Драгомирецький.

Через 7 років та ж газета знову повідомила про урочистий концерт в Фотинії з нагоди шевченківських роковин. Тоді тут грала “мандолі нова орхестра під управою пана Гарасим’юка” виступали декламатори, а в кінці всі заспівали національний гімн.

Відзначення шевченківських свят набуває небувалого піднесення в 1930-ті роки. Так, коломийська газета “Життя Покуття” повідомляє, що заходом гуртка “Рідна школа” 12 липня 1932 року вМалому Гвіздці впереш відбувся концерт на честь Тараса Шевченка. У березні того ж року пам’ять Кобзаря вшанували у Гвіздці, про що повідомила коломийська газета “Громадський голос” за 2 квітня 1932 року. А 5 червня 1932 року дітвора “Рідної школи” з Камінок-Малих дала концерт, присвячений Тарасові Шевченку, у Коршеві (“Голос Покуття – Коломия, 193. – 1 серпня). Очевидно. Такі концерти й вечори відбувалися в багатьох селах.

Особливо ж пам’ятним було відзначення в Коломия 120-річчя з дня народження Тараса Шевченка, коли філія товариства “Просвіта” за участь читалень 10 червня 1034 року підготувала величне “Повітове свято – концерт”. Газета “Голос Покуття” повідомила, що ціна квітки на цей концерт для селян – 20 сотиків, а для хористів – 15.