Русифікація в Україні – ідеологія і практика КПРС–КПУ

1929 рік.

Арешт українських науковців та духовенства - заміщення їх російськомовними.

1932 рік.

Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40% світового чорнозему, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти.

1933 рік.

Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.

1938 рік.

Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.

1939 рік.

Після 'визволення' Західної України - закриття частини українських і відкриття російських шкіл.

1940 рік.

Депортація населення Галичини у Сибір.

1946 рік.

Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського. Голод на Україні.

1947 рік.

Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.

1949 рік.

Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3% комуністів на ХVІ з'їзді партії. На цілину - в Казахстан та Сибір - вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.

1958 рік.

Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17.ІV.1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.1961 рік.

ХХІІ з'їзд КПРС - нова програма партії про 'злиття націй' в єдиний радянський, тобто російський, народ.

1962 рік.