Реальні свідчення голодомору 1933 року

Вступ

Голод 1932-1933рр. Було зроблено штучно з метою знищити Україну. Про це говорить той факт, що у 1932-1933рр., коли в Україні бракувало хліба, більшовицька влада не припинила його експорту: його вивезено 1,72 і 1,68 мілінонів тон. Але як тільки минув голод, експорт хліба різко зменшився до 770тисяч тон, тобто у 2 раза менше.

У 1933 році в усі місяці цього неймовірно тяжкого року смертні випадки перевищували кількість народжених. В 1933 році зареєстровано народжень 470,7 , зареєстровано смертей 1850,3 , а природний приріст – 1379,6.

Вже влітку 1932 року голод був штучно інстинований державою. В серпні 1932 року з’являється закон “Про охорону соціалістичної властності” , власноруч підписаний Сталіним. Сучасники назвали його “законом про п’ять колосків”. Згідно цього закону за крадіжку любого колгоспного майна, навіть декількох колосків, - розтріл з конфіскацією всього майна, або позбавлення волі не менше 10 років(лише за 5 місяців 1932 року за цим законом засуджено майже 55тис. чоловік, зних понад 2 тисячі розтріляно). До посилення голоду призвело масове вилучення хліба – за три місяці 1932 року було вилучено 89,5 міліонів пудів хліба. У 1932 році план хлібоздачі для України був збільшений на 44%. Загальна кількість хліба, вилученого державою з урожаю 1932 року, становила 260,7 міліона пудів. На початку 1933 року практично всюди в Україні запасів хліба не залишелосяю. Щоб перешкодити самочинним втечам величезної маси людей за межі республіки, на її кордонах були розміщені загони внутрішніх військ. З березня 1933 року починається масова смертність українського народу. У 1932 році було піднято план заготівлі зерна; а хліб десятками міліонів тон вивозили за кордон в обмін на техніку. З колгоспів вилучали навіть жалюгідні рештки зерна в соломі й полові після обмолоту. У 1933р. майже всюди реєстрували випадки людоїдства і трупоїдства. Загальні втрати українського народу під час голоду становлят 7-8 міліонів чоловік.

Хмельницька область, Хмельницький район,

с. Редвин

Гаврюшова Ганна Андріївна

Розповідь бабусі

Були тато, мамо, бабуня, повмирали за 2 тижні троє. А я осталась у хаті сама. Мені 12років. Що можу робити? Нігде нічого нема з’їсти, рано йду з хати, до вечора ходжу по садках і пасуся, зелень їм, гляджу квасець, а його трудно знайти, бо не одна я ходжу. Їм листя, лише воно гірке, але їм, шукаю лободу і їм. Потім заслабла лежу слаба, це було в липні . Мене сусідка врятувала. Годувала мене медом, черешнею. Вона спасла мене від смерті. Я завжди їй була вдячна, поки вона жива була, не можу такої доброти забути.

А ще не можу такого горя забути і хто створив той голод ? хто наказав забирати лишки? А вони забирали до крихти ! збиралося їх п’ять, шість, а то й десятеро, як увійдут до хати, як перевернуть все, як понишпорять в кожній шпаринці, то не останеться нічого. Після них комісарів люди ставали голі, голодні, босі й простоволосі. Ну як я забуду тих “ перевіряльників”, прийде в хату, каже:

“ Ти ще не здохла? ”. Якось я з мамою навибирали квасолі, може, зо дві склянки. Мати зобачила в вікно, що йдуть ті комісари. Хутенько налили воду в горшик туди квасолю і в піч, буцім варить. Ми думали так врятуємо квасолю. Але вони висунули горшик з печі, вилили воду, а квасолю зобрали з собою.

Живу і думаю про це.

Полтавська область Зіньковецький район

село Дейкалівка

Петріченко Галина Василівка