Андрій Труфанов – життєвий та творчий шлях
Переважна більшість „білоемігрантських” діячів мали вищу, середню спеціальну чи богословську освіту, вони влаштовувались на роботу в державні установи, мережу шкіл та церков. Деякі з них стали відомими релігійно-культурницькими діячами у нашому краї і за його межами. Зокрема, слід згадати архімандрита Василія (Проніна), архієпископа Аверкія (Таушева), о. Всеволода Коломацького, о. Володимира Потапова.
Серед цієї плеяди діячів можемо назвати і о. Андрія Труфанова, який присвятив своє життя і діяльність закарпатському народу. Андрій Труфанов народився 27 серпня 1892 р. в с. Кононівка Сторобельського повіту Харківської губернії (нині Біловодський р-н Харківської обл.). Його батько – Іван Антонович Труфанов, працював священиком у сусідньому селі. Мати – Євдокія Костянтинівна Труфанова (дівоче Федорова) походила з родини службовця, вона займалася вихованням дітей. Початкову школу малий Андрій закінчив у с. Ворожба Лебединського р-ну, після чого продовжив навчання в духовній семінарії у м. Суми. З четвертого класу семінарії його переводять до Сторобельської класичної гімназії, через рік екстерном складає іспити при Харківській духовній семінарії і отримує звання вчителя церковно-приходських шкіл.
Згідно „Посвідчення” виданого 10 жовтня 1919 р. Зміївською Земською управою, та інших документів, А. Труфанов з вересня 1909 р. до 1914 р. працював вчителем у наступних селах Зміївської управи: Кочеток, Закутні Хутора, Івашківка, Мотузівка, Василівка, Нижній Орел. У 1911 р. при Харківській духовній семінарії склав іспит на псаломщика, а 1914 р. на диякона. 18 вересня 1911 р. одружується з Наталією Ільяшенко, у шлюбі народилося два сини: Анатолій (1912 р.) та Георгій (1914 р.). Молодший син трагічно загинув у 1928 р., а старший – у роки Другої світової війни.
Починається Перша світова війна. 30 листопада 1914 р. Андрія, який мав 22 роки, мобілізовують до діючої армії. У Казані він закінчує школу прапорщиків, і стає офіцером царської армії. На фронтах керував ротою 3 Туркестанського стрілецького полку, тут отримав чин підпоручика, а згодом поручика.
Після повернення з війни з 6 січня 1918 р. по 30 листопада 1919 р. працює вчителем в с. Бунонівка Зміївського р-ну. Продовжує заочно навчання в Харківській духовній семінарії, де 28 травня 1918 р. складає іспит на священика. А. Труфанов просить єпископа надати йому в обслуговування православну парафію. Але 2 грудня 1918 р. єпископ поставив негативну резолюцію: „В виду крайней малочисельности священнических лет и множества кандидатов из военных и др. священников, голодающих впоследствие истощения содержания, предлагаю г. Труфанову занять на время штатное диаконское место”.
В грудні 1919 р. мобілізований до армії генерала Денікіна, через невеликий час заарештований і відправлений до військової комісії в Ростов, де звинувачений у тому, що не з’явився добровільно на заклик Денікіна. Після проведення слідства А. Труфанова відправляють у кавалерійський полк, без права обіймати керівні військові посади. Цей полк в листопаді 1920 р. був евакуйований в Туреччину, а у 1921 р. до Чехословаччини. До серпня 1921 р. перебував у с. Беховіци біля Праги, де займався польовими роботами. У 1 вересня 1922 р. вступив до Руського Кооперативного інституту, одночасно до 31 січня 1923 р. відвідує, як вільний слухач, лекції на юридичному факультеті в Празі.
Міністерство Народної освіти в Празі у січні 1923 р. направило його у Підкарпатську Русь на посаду вчителя народних шкіл. Працював з 1923 по 1926 рр. на Рахівщині – в селах Білин, Богдан, Косівська Поляна. У 1926-1927 рр. перебував у Празі, де готувався до складання іспитів на атестат зрілості та за повний курс реальної гімназії. 14 вересня 1927 р. отримує свідоцтво і зразу ж вступає на стаціонарне навчання в чеське педучилище в м. Горжовіци і закінчує його з дипломом вчителя та правом викладання в школах з чеською мовою. З 26 січня 1929 р. до 30 квітня 1930 р. працював вчителем у с. Гобура біля Межилаборців (Словаччина).
З 1 вересня 1930 р. працює знову у школах нашого краю. Становище вчителів-емігрантів у Чехословаччині було важке, тому що, хто не мав чеського громадянства, того постійно переводили з однієї школи в іншу, інколи по декілька разів за навчальний рік. Так, згідно шкільних шематизмів та довідок з єпархіального архіву, А. Труфанов працював в таких селах. З 1 вересня до 31 вересня 1930 р. в с. Росішка Рахівського р-ну; 1 жовтня 1930 р. – 31 серпня 1935 р. – в с. Косівська Поляна Рахівського р-ну; 1 вересня 1939 р. – 1 лютого 1939 р. – в с. Кошельово Хустського р-ну; 2 лютого 1939 р. – 2 квітня 1939 р. – в с. Вишково-Фенеш Хустського р-ну. У кінці 30 рр. втратив зв’язок з родиною, яка залишилася на Харківщині.9 лютого 1939 р. настоятель Св. Покровської церкви в с. Кошельово о. Петро Спишак в „Свідоцтві”, на ім’я єпископа Мукачево-Пряшівського Володимира писав: „г. Андрій Труфанов відзначається хорошою поведінкою, він відвідував всі недільну і святкові богослужіння, проявляв живий інтерес в Богослов’ї, богослужінні та церковному пісне пінні. Користується любов’ю та повагою у місцевих селян. Прошу висвятити А. Труфанова в сан священика”. Але єпископ відхиляє прохання з невідомих причин. З 12 квітня 1935 р. до 17 жовтня 1943 р. А. Труфанов працює вчителем в с. Кошельово. У 1943-1944 рр. – в с. Липча-Липовець Хустського р-ну. 18 грудня 1944 р. знову повертається в с. Кошельово, з 21 серпня 1945 р. до 16 січня 1947 р. – працює на посаді директора семирічної школи, а з 17 січня 1947 р. до 31 серпня 1948 р. – завучем по навчальній роботі, потім до 12 вересня 1950 р. простим вчителем. Написав заяву про звільнення за власним бажанням.