Галина Андріївна Кузьменко-голова Cоюзу вчителів Гуляйпільської республіки (1919-1920 рр.)
Не обійшлося без конфлікту на шкільному грунтi з анархiстами конфедерацiї "Набат". Претензiї "набатiвцiв" були викликанi тим, що їх "вотчиною" було ведення просвiтницької роботи серед повстанцiв, i вони прагнули перенести сферу свого впливу i на цивiльну освiту. Конфлiкт виник вiдносно викладання в школах "закону Божого". Суперечки вiдносно цього предмету мали в Гуляй-Полi свою iсторiю. За спогадами Н.Махна, ще в кiнцi березня 1917 р. директор гуляйпiльської гiмназiї говорив про продовження викладання "закону" в школах через вимоги мiсцевого духовенства i батькiв. У 1917 р. Н.Махно був войовничим атеїстом, але навiть його членство в складi мiсцевої "Просвiти", куди вiн вступив заради антирелiгiйної пропаганди, не викликало змiн у шкiльнiй програмi [21]. В жовтнi 1920 р. "набатiвцi" вiд культпросвiту делегували на вiдкрите засiдання сiльради свого спецiалiста. Його виступ викликав загальне обурення. За вимогу вилучити зі шкiльної програми "закон божий", "набатiвця" звинуватили в "безбожництвi, бiльшовизмi й намаганнi дискредитацiї руху". Г.Кузьменко, що очолювала Шкiльну комiсiю, заявила, що вiдсутнiсть "закону Божого" шкiдливо вiдiб'ється на моральному вихованнi дiтей. Це рiшення було ухвалено бiльшiстю Гуляйпiльської ради. Крiм цього, була вiдхилена пропозицiя щодо обкладання "шкiльною повиннiстю" лише заможногонаселення. Пiдбиваючи пiдсумки вiзиту, I.Тепер висловлюється махновською говiркою, що "спец... ледве звiдти кiгтi драв" [22].
Н.Махно був тiсно пов'язаний з мiсцевим учительським середовищем. Це, врештi, призвело до появи легенди про вчительський фах Н.Махна. Окремi мiсця в його вiдозвах 1919 року справдi пiдводять до думок у цьому напрямку: "Життя будувати будемо самi, поза нав'язаних збоку думок i iдей... Частiше бесiдуйте помiж себе, читайте, розвивайтеся... Товаришi повстанцi! Творцi свiтлого майбутнього, рвiться до свiтла i знань!" [23].
Подальший перебiг подiй поклав край усiм сподiванням на розвиток незалежної освiти. На реформу 1920 р. iсторiєю було вiдведено час з 1 по 25 листопада, пiсля чого її хiд був перерваний, але не з причини методологiчного банкрутства. Це був один із наслiдкiв збройного нападу частин Червоної армiї на повстанський район. Як пережиток "махновщини", "незалежна школа" мала лише один вихiд – самолiквiдуватися.В подальшому Г.Кузьменко ніколи вже не вдасться повернутися до школи вчителькою. У вимушеній паризькій еміграції вона працюватиме пралею у пансіонаті для дочок російських емігрантів. Під час другої світової війни разом з донькою потрапить на примусові роботи у Німеччину. Згодом потрапить до радянської зони окупації, буде репресована і до кінця свого життя в 1978 р. працюватиме чорноробочою на різноманітних роботах.
Література
1.Кобзарь В. Галина Кузьменко – Махнова дружина // Березiль. – № 3. – С. 129-133., Семанов С.И. Парижанки из Джамбула // Родина. – 1992. – № 10. – С.70-72.
2.Яланський В., Верьовка Л. Нестор і Галина. – Київ-Гуляйполе, 1999., Семанов С.Н. Махно. Подлинная история. – М.: АСТ-ПРЕСС, 2001.
3.Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. – К.: РВЦ “Проза”, 1993. – С.588.
4.Кропоткин П.А. Хлеб и воля. Современная наука и анархия. – М., 1989. – С.459.
5.Шлях до волi. – 1919. – 6 листопада.
6.Avrich P.TheanarchistsintheRussian revolution. – London, 1973. – р.267.
7.Махно Н. Воспоминания. – Кн.1. – К., 1991. – С.174.
8.Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. Т.4. – М.,- Л., 1933. – С.111-112.
9.Семанов С.И. Под черным знаменем // Роман-газета. – 1993. – № 4. – С.68.
10.Сухогорская Н. Воспоминания о махновщине // Кандальный звон. – Одесса, 1927. – Вып.6. – С.57.
11.Путь к свободе. – 1919. – 2 октября.
12.Гутман М. Под властью анархистов // Русское прошлое. – 1923. – № 5. – С.65.