Дослідниця джерел та історіографії України XVI-XVII ст.

Здобувши необхідні знання, Г.К.Швидько вдосконалювала їх не лише з Історії, але й з філології (вже в студентські роки займалась вивченням іноземних мов, особливо польської та німецької), застосовувала в дидактичному процесі прийоми стенографування. Вона зуміла цілеспрямовано займатись науково-дослідною роботою, насамперед, в галузі історії міст України, і стала вже тоді авторитетним дослідником в галузі української урбаністики.

У 1972 р., закінчуючи університет, вона підготувала оригінальну дипломну роботу з історії одного з найвизначніших торгівельних центрів України - міста Кам`янця-Подільського [1]. Цю роботу вона блискуче захистила 12 червня 1972 р. в Дніпропетровському державному університеті не тільки на основі писемних, але й археологічних джерел. Всі роки навчання в університеті вона цілеспрямовано і ефективно займалась науково-дослідницькою роботою як член студентського гуртка з проблем джерелознавства, історіографії та історії України. Поряд з нею ефективно працював тоді ж інший студент — Юрій Андрійович Мицик, зараз вже відомий український історик, доктор історичних наук, професор.

Зацікавлення науковою роботою не припинялось у Ганни Кирилівни всі подальші роки. Після закінчення університету вона вступила до аспірантури і в 1979 р. захистила кандидатську дисертацію на тему "Радянська історіографія соціально-економічного розвитку міст України в ХVІ-ХVIII ст." [2, c.22].

Навчаючись в аспірантурі, Ганна Кирилівна поєднувала творчу наукову роботу з громадською, працюючи на відповідальних посадах університетського масштабу. Проблемам історії міст України різних аспектів Ганна Кирилівна постійно надавала великої уваги, брала участь в усіх університетських наукових конференціях і наукових симпозіумах не тільки в Дніпропетровському університеті, але й в інших центрах колишнього Радянського Союзу. Цілеспрямована дослідниця, джерелознавець і історіограф, праці якої характерні своєю автентичністю і вірогідністю, дали їй можливість стати в 1980-90-х роках відомою дослідницею історії України, особливо соціально-економічної проблематики. Вона опублікувала

цикл монографій про міста України ХVІІ-ХVIII ст., особливо стосовно проблем історіографії і джерелознавства. В результаті цілеспрямованої і систематичної дослідницької праці в 1987 р. Ганна Кирилівна успішно захистила докторську дисертацію про джерела з соціально-економічної історії міст Лівобережної України другої половини XVII - середини XVIII ст. Цією працею Ганна Кирилівна поставила себе на одне з перших місць дослідників соціально-економічної історії України, продовживши кращі традиції української історіографії в особах В.Антоновича, М.Грушевського, Д.Багалія, Я.Кіся, О.Компан та інших, і зробила належний внесок в розвиток вітчизняної історіографії. Не маючи можливості в такому короткому обсязі проаналізувати колосальний, титанічний внесок цієї дослідниці в розробку проблем української історіографії і джерелознавства ХVІІ-ХVIII ст., доводиться дуже конспективно зазначити лише певні віхові праці.

Зазначаючи високий фаховий рівень її праць, варто виділити деякі з них — присвячені персоналіям, таким як Олександр Лазаревський (1834-1902) [24, с.130-132], Олексій Баранович (1892-1961) [15, с.112-118], Микола Петровський (1894-1951) [22, с.3-18], Олена Компан (1916-1986), Ярослав Кісь (1917-1986), а також інших дослідників історії Середньовіччя, таких як В.В.Стокліцька-Терешкович [16, с.83-102].

Дослідниця давала значної уваги і періодиці, що виходила на той час на Україні, зокрема, журналу "Київська Старина". Не менш важливим є аналіз і співставлення соціально-економічних процесів в містах України і Німеччини, введення до наукового обігу матеріалів, що стосувались історії Грузії та інших.

Значну вартість має введення до наукового обігу і аналіз конкретних джерельних комплексів з історії України ХVI-ХVIII ст. Дуже цікавими є теоретичні узагальнення Г.К.Швидько щодо процесів і характеристик соціальних і національних стосунків, які відбувались на Україні в XVI-XVIII ст.

На особливу увагу заслуговує дидактична діяльність Ганни Кирилівни, зокрема видання нею шкільного підручника з історії України ХVІ - ХVIIІ століть [4], друге видання якого вийшло в 2002 р. Чим привертає особливу увагу ця книга? Вона оригінальна своїм доцільним і необхідним використанням джерел та їх популяризацією, вдалим використанням текстів документів та монографічних матеріалів, чіткість формулювань, прекрасним літературним оформленням, стилістикою, що дозволяє вважати цю книгу однією з найбільш корисних в дидактичній роботі, хоч і в ньому є певні прогалини. Наприклад, замість імені Барбара (с.57) повинно бути Барбаро; Міховський, а не Міховіта (там само); Андре Тев`є (Андре Теве, с.59); що стосується твору В.Січинського (с.170), то варто було б сказати, що це не наукова праця, а популярна, компілятивна. Варто було б також більше зосередитись на питаннях скасування Запорозької Січі в 1775 р. та проблемах історії української культури XVIII ст.Очевидно, що об`єм даного огляду в сукупності і в концентрованій формі не дав змоги розкрити той величезний внесок, який зроблено Ганною Кирилівною у дослідження соціально-економічної історії України, особливо урбаністики. Незважаючи на ці прогалини в даному огляді автором була зроблена лише певна спроба, хоч і неповна, оцінити і визначити місце вченої в сучасному історіографічному процесі України. Всі статті, які використані в довідковому апараті не могли бути в рівномірному ступені розкриті в даному і лише за сигналізовані для зацікавлених читачів.