А.Сміт - як науковець-економіст
будівлі, що слугують для торгово-промислових цілей;
покращення землі;
корисні особливості членів суспільства.
А.Сміт виключно велике значеня придає накопиченню капіталу. Він говорить, що, зберігаючи значну частину доходів і розширюючи виробництво, власник підприємства дає роботу додатковій кількості робітників і сприяє зросту багатства всього суспільства.
В цілому теорія основного і оборотного капіталу представляється вельми цікавою, хоча в ній і існує ряд помилок. Так, неможна сказати, що капітал, вкладений в машини чи нерухомість, не обертається. Напроти, його вартість по частинам переноситься конкретною працею на виробляємий товар (у вигляді амортизаційних відрахувань), тому пов'язування капіталу з фізичними властивостями товарів неправильне. Тут А.Сміт змішує відмінності між основним і оборотним капіталом, з різницею між товарним і грошовим капіталом.
Теорія відтворення.
Погляд А.Сміта на накопичення капіталу був навіяний поглядами фізіократів. В його уяві накопичення капіталу проходить через перетворення доданої вартості в змінний капітал, що споживається робітниками. А суспільний капітал повністю складається із змінного, тобто в руках робітників являється заробітною платою. Тут А.Сміт невірно прирівнює величину продуктивного капіталу з величиною його частини, яка йде на утримання продуктивної праці.Теорія ж відтворення суспільного капіталу у Сміта базується на теорії його вартості. Вартість у А.Сміта розпадається на три частини: заробітну платню, прибуток з капіталу і ренту за землекористування, тобто складається із доходів.
Отже, постійний капітал там відсутній‚ і його ігнорування обмежувало А.Сміту можливість аналізу процеса відтворення, так як те, що вироблялося на протязі року, щорічно і споживалося. Однак‚ А.Сміт виходить із глухого кута, розрізняючи валовий і чистий доход. Якщо під першим він розуміє увесь річний продукт, вироблений населенням данної країни, то під чистим - ту частину, котру населення може віднести до свого споживчого запасу. В результаті у Сміта виходить, що в ціну товару входить не тільки доход, але і авансований капітал.
Таким чином, помилка А.Сміта в тому, що він ототожнює вартість всього річного виробництва з заново створеною за рік вартістю. Якщо остання представляє собою лише продукт минулого року, то перша включає в себе і вартість засобів виробництва, які були вироблені раніше. А.Сміт притустив і ряд інших прорахунків, які витікають із його розуміння вартості. Наприклад, за А.Смітом, в галузі, що виробляє товари споживання, в доход входить як ціна так і продукт. Або пояснення особистого доходу‚ в якості фонду особистого споживання без згадування про його частину, що йде на розширення виробництва.
Недивлячись на перераховані недоліки. Для свого часу ця теорія мала дуже прогресивне значення. Випадіння постійного капіталу при аналізі відтворення‚ згодом назвуть «догмою Сміта».
Земельна рента.
А.Сміт виділяв ренту як виключний доход землевласника, піддавши сумніву те, що рента - це лише процент на капітал, витрачений землевласником на покращення землі, так як землевласник одержує ренту і за землі, що не зазнавали покращення. Так А.Сміт відділив ренту від арендної плати, довівши, що прибуток на капітал являється тільки надбавкою до первісної ренти. Таким чином, тільки земельна рента у Сміта‚ представляє собою відрахування із продукту, який був витрачений на обробку землі. Однак через дуалізм своєї методології, А.Сміт бачить в ренті також винагороду землевласника за право користування його землею. У поглядах А.Сміта зустрічаються і елементи фізіократичної теорії: рента є «витвір природи, який залишається за вирахуванням і відшкодуванням всього того, що можна вважати творінням людини».
Із сказаного видно, що А.Сміт не дав ренті точного визначення, хоч в його теорії було багато правильних ідей і думок. Наприклад, він зауважував, що відмінності в якості ділянок землі можуть бути причиною утворення диференційованої ренти.