Економічне вчення А.Сміта

Такий підхід Сміта до визначення продуктивної і непродуктивної праці був підданий критиці багатьма його сучасниками, які ширше трактували продуктивну працю. Економісти класичної школи нав¬паки - сприйняли такий підхід. З певними застереженнями сприй¬няв його і Маркс1.

Сміт надавав великої ваги поняттям продуктивної та непродук¬тивної праці, оскільки він зі збільшенням кількості продуктивної праці зв'язував зростання національного багатства країни.

Капітал у Сміта - це головна рушійна сила економічного про¬гресу. Під капіталом він розуміє запас продукції, що приносить при¬буток, або за допомогою якого працею створюються нові блага. Запа¬си певної особи, писав він, поділяються на дві частини. «Та частина, від якої вона чекає одержання доходу, називається її капіталом. Друга частина - це та, яка йде на безпосереднє її споживання»2.

Капітал він поділяє на основний і оборотний. До основного капі¬талу належать машини й різні знаряддя праці, промислові й торговельні будівлі, склади, будівлі на фермах, «поліпшення землі» (роз¬чищення, осушення, удобрення), «людський капітал» - капіталізо¬вана цінність «придбаних і корисних здібностей усіх жителів, або членів суспільства». Віднесення Смітом людського капіталу до ос¬новного логічно випливає з того, що капітал у нього - це виготов¬лені матеріальні ресурси, а здібності робітників до праці також «ви¬готовлені» за допомогою використання матеріальних ресурсів.

Трудові навички й здібності робітників включав до основного капіталу ще Петті. Сміт, оголошуючи здібності, навички капіталом, робив висновок, що робітник, крім «звичайної заробітної плати» за «звичайну працю», має одержати й відшкодування витрат на навчання і прибуток на них. К. Маркс, як побачимо далі, теж дотри¬мується думки, що кваліфікованіша робоча сила має вищу вартість.

Оборотний капітал у Сміта складається з грошей, запасів продо¬вольства, сировини і напівфабрикатів, а також готової продукції, що перебуває на складах і в магазинах.Поняття основного й оборотного капіталу Сміт застосовує до будь-якого капіталу, незалежно від сфери його використання. Різ¬ницю між ними він бачить у тім, що перший дає прибуток, не всту¬паючи в обіг і не змінюючи власника, а другий - тільки в процесі обігу І зміни власника. Основний капітал формується І поповнюєть¬ся за рахунок оборотного. Співвідношення між основним і оборот¬ним капіталом, підкреслює Сміт, неоднакове в різних галузях ви¬робництва.

Великого значення Сміт надавав нагромадженню капіталу. Це, по суті, основна ідея праці Сміта. Він має на меті не тільки досліди¬ти природу і причини багатства взагалі, а й з'ясувати процес зрос¬тання саме національного багатства. «Зростання... доходу й капіталу означає зростання національного багатства»1. Отже, економічне зростання Сміт зв'язує не лише зі зростанням доходу, а й з нагрома¬дженням капіталу.

Нагромадження капіталу, за Смітом, є результатом ощадливості. Ощадливість капіталістів збільшує фонд, призначений .для утриму¬вання продуктивних робітників. Збільшення кількості останніх веде до зростання цінності, що додається до оброблюваних продуктів.

Річний продукт нації, робить висновок Сміт, може бути збільше¬ний лише за рахунок зростання кількості продуктивних робітників і підвищення продуктивності їхньої праці. Зростання продуктивності праці СмІт зв'язує із застосуванням машин, механізмів, що потребує додаткових капіталів. Вартість засобів виробництва він включає як четверту складову в ціну кожного окремо взятого товару окремого капіталіста. Що ж до всієї товарної маси всього класу капіталістів, то в її мінову цінність включаються лише три складові: заробітна плата, прибуток і рента. Відтак цінність річного продукту суспіль¬ства складатиметься лише з доходів. Такий підхід Сміта до визна¬чення мінової цінності сукупного суспільного продукту в марксист¬ській літературі одержав назву «догми Сміта». Сміта звинуватили в тім, що він виключає перенесену вартість із вартості сукупного про¬дукту. Проте він виходить із того, що матеріальні витрати (перене¬сена вартість) - це не що інше, як чиїсь доходи, отримані на попе¬редніх стадіях виробництва. Такий підхід спрощував аналіз теорії вартості. «Догма Сміта», по суті, вирішувала ту саму складну теоре¬тичну проблему стосовно визначення вартості, що й марксистське вчення про двоїстий характер праці (конкретна праця переносить вартість уречевленої праці, абстрактна - створює нову). Маркс, аналізуючи «догму Сміта», показав, що вона має сенс або за повного абстрагування від фактора часу, або в процесі аналізу формуван¬ня вартості продукту за досить тривалий період. Для короткого проміжку часу формула Сміта не має сенсу тому, що у вартості такого продукту завжди є частка, яка не розпадається на доходи цього року, а відшкодовує вартість засобів виробництва, які були на початку року.

Зауваження цілком слушне, проте ця частка є відносно невели¬кою порівняно з усім річним обсягом матеріальних витрат і її можна не брати до уваги. Відтак практичну цінність «догми Сміта» важко переоцінити, її широко використовують на Заході в багатьох видах економічного аналізу. Крім того, аналізуючи «догму Сміта», слід ураховувати, що він чітко розрізняє валовий і чистий дохід нації. Під валовим доходом він розуміє весь річний продукт країни. Чис¬тий дохід - це нова цінність, яка лишається після відшкодування основного й оборотного капіталу.