Економічне вчення Д.Рікардо
Прибуток. Прибуток у Рікардо - це перевищення цінності над заробітну плату. Він не має жодних сумнівів, що робітник створює своєю працею цінність більшу, ніж одержує у вигляді заробітної плати. Головне, що цікавить Рікардо, - це проблема величини при¬бутку і його співвідношення із заробітною платою.
Рікардо підкреслював, що рівновеликі капітали дають однакові прибутки незалежно від того, яку кількість праці вони приводять у дію. Але водночас визнавав, що на величину прибутку впливає зро¬стання продуктивності праці. Відтак прибуток у нього є то поро¬дженням капіталу, то породженням праці. Цієї суперечності Рікардо навіть і не помічав.
Він детально аналізує питання співвідношення заробітної плати і прибутку як двох складових цінності. Якщо зростає заробітна плата, зазначає Рікардо, то відповідно зменшується прибуток капіталіста. Цю думку він проводить досить послідовно. Крім того, він підкрес¬лює, що рух заробітної плати є визначальним у співвідношенні за¬робітної плати і прибутку. Це зумовлено тим, що праця є джерелом цінності, а її функціонування потребує витрат на утримання робіт¬ника і його сім'ї. Проте заробітна плата, підкреслює Рікардо, не мо¬же зрости настільки, щоб нічого не лишилося на прибуток.
Велику увагу приділяє Рікардо проблемі зниження норми прибу¬тку. Із розвитком суспільства, зазначав він, норма прибутку має тен¬денцію до зниження. Вона зумовлена, на думку Рікардо, тим, що продуктивність праці в сільському господарстві зменшується (дія «закону спадної родючості грунту»), а це призводить до зростання цін на продукти харчування, отже, до зростання заробітної плати й відповідного зниження прибутку. Фактором, що протидіє спаданню норми прибутку, Рікардо вважає розвиток продуктивних сил.
Зменшення прибутку у зв'язку зі зростанням заробітної плати Рі¬кардо розглядає як надзвичайно складну проблему, що загрожує на¬громадженню капіталу, тому що зменшується джерело нагрома¬дження і зникають «стимули до нагромадження».
Рікардо підкреслює, що він аналізує «прибуток узагалі», тобто прибуток як економічну категорію. Що ж до величини прибутку в окремих галузях чи в окремих капіталістів, то вона може перевищу¬вати середню норму. Такий прибуток Рікардо називає «незвичним». Але це явище буде тимчасовим. Через переливання капіталів норма прибутку постійно вирівнюється.
Земельна рента. Ренту Рікардо визначає як «частку продукту зем¬лі, яка виплачується землевласнику за користування першопочатковими і такими, що не руйнуються силами грунту». Він відрізняє рен¬ту від тієї частини орендної плати, яка виплачується за користування капіталом, витраченим на підвищення родючості землі, будівництво господарських приміщень тощо. Аналізуючи ренту, Рікардо ставить завдання дослідити її природу й виявити закономірності її динаміки.
Виникнення ренти Рікардо зв'язує з утвердженням приватної власності на землю. Основна теза Рікардо полягає в тім, що рента виплачується за користування землею лише тоді, коли кількість зе¬млі обмежена, а її якість неоднакова] Зі зростанням населення почи¬нають обробляти менш родючі та гірше розміщені земельні ділянки. У такому разі ліпші землі створюватимуть ренту, а її величина за¬лежатиме від різниці в якості цих ділянок. Мінова цінність усіх то¬варів (у тім числі й промислових) у Рікардо регулюється найбіль¬шими витратами праці, необхідними для їх виробництва. За цих умов на ліпших землях, де затрати на одиницю продукції менші, утворюється додатковий дохід. Під впливом конкуренції фермери задовольняються середнім прибутком, а додатковий дохід привлас¬нюють власники землі як ренту. Отже, рента в розумінні Рікардо - це перевищення цінності над середній прибуток.
На відміну від Сміта, який розглядав ренту як одне з джерел цін¬ності, щоправда, досить своєрідне, Рікардо твердить, що рента не впливає на рівень цін на хліб. Ціна не залежить від ренти, а навпаки, рента залежить від ціни. «Не тому хліб дорогий, - пише Рікардо, - що сплачується рента, а рента сплачується тому, що хліб дорогий». Рікардо аналізує диференційну ренту. Абсолютної ренти Рікардо не визнавав. Він стверджував, що на гірших ділянках фермер одержує лише середній прибуток, а надлишку тут не виникає. Отже, з гірших ділянок землі рента не виплачується.Критикував Рікардо і смітове фізіократичне розуміння дії сил природи. Він підкреслював, що ці сили діють і в промисловості. Вод¬ночас він цілком поділяв думку про те, що основою будь-якого еко¬номічного розвитку, матеріального достатку і навіть зростання про¬мисловості є додатковий продукт землі.
Динаміку ренти Рікардо правильно зв'язував із нагромадженням капіталу, розвитком продуктивних сил, зростанням міського насе¬лення. Але і в цьому питанні він був непослідовним, а його погляди суперечливими.