Історична економічна школа в Німеччині
Історична економічна школа в Німеччині
Послідовники Ліста в Німеччині проблему класичної науки вба¬чали в тім, що абстрактні узагальнення не розкривали всієї глибини економічних явищ і не могли бути використані на практиці. Вони охоче сприймають і абсолютизують тезу Ліста, що вивчення конк¬ретної економіки має будуватися на історичному порівнюванні й вивченні закономірностей еволюції конкретної нації. Відкинувши абстрактну теорію як шкідливу, вони проголошують зображення дійсності в історико-національному аспекті єдиною метою по¬літекономії.
Цей напрямок розвитку науки отримує назву історичної школи політекономії. Історична школа була особливим феноменом, бо жоден з її прихильників не зробив навіть спроби, користуючись своїм методом, побудувати якусь завершену політекономічну докт¬рину, що могла б замінити класичну. Однак саме ця школа привер¬нула увагу до конкретних проблем і тим самим сприяла розширен¬ню предмета дослідження політичної економії.
Засновниками історичної школи були В. Рошер, Б. Гільдебрант, К. Кніс. Критичне ставлення до класичної школи об'єднує їхні тео¬рії, але головне - це намагання визначити й простежити тенденції суспільного розвитку, а потім вплинути на нього, не обмежуючись теоретичними узагальненнями. На їхній погляд, саме пасивність є головним недоліком класичної політекономії.
Історичний метод дослідження представників цієї школи хара¬ктеризується аналізом економіки й економічної поведінки з погляду всіх історичних аспектів людського життя: історії розвитку культу¬ри, науки, мистецтв, індустрії, релігії, моралі, державних інституцій і т.д., тобто кожен елемент цивілізаційного процесу стає предметом уваги. З цього методу скористались і камералісти, наприклад Гегель і Савіньї, котрі сприймали історичний розвиток суспільства як пози¬тивну практику, культуру і мораль - як прояви гуманістичного ду¬ху, а державу - як найголовніше в ієрархії суспільних явищ.
Лідером історичної школи був Вільгельм Рошер (1817-1894). Він вивчав юриспруденцію і філологію в університетах Геттінгена і Берліна, майже п'ятдесят років був професором Лейпцизького уні¬верситету. Він автор книг і статей з питань хлібної торгівлі, колоні¬альної системи, лісової та сільськогосподарської економіки. 1843 p. Рошер публікує свою відому працю «Короткі основи курсу політич¬ної економії з погляду історичного методу». Йому належить «Історія англійської політичної економії XVI-XVII століть» (1851), п'ятитомник «Система політичної економії» (1854-1894), «Історія національної політичної економії в Німеччині» (1874). Рошер був не лише провідним німецьким економістом, а й (протягом тривалого часу) лідером нового напрямку в розвитку політекономії.
У «Системі політичної економії» він пише: «Наша мета просто описати економічну природу людини і її економічні бажання, дослі¬дити закони і характер рішень, що їх прийнято для задоволення цих бажань.... Таке дослідження може бути здійснене за умови тісного контакту з іншими знаннями із національного життя, наприклад з історії права, політичної історії та історії цивілізації».
Рошер ставить собі завдання доповнити й розвинути загально¬визнану теорію класичної школи і водночас вплинути на форму¬вання національної політики. У його працях наявний глибокий по¬рівняльний аналіз історії становлення й розвитку економічних явищ у Німеччині, Англії, Франції. Досліджуючи генезис міжна¬родної торгівлі, грошового обігу, банківської справи, він визначає притаманні всім національним економікам риси і намагається встановити причини національних особливостей розвитку еконо¬мічних процесів.
Рошер високо оцінює переваги індустрії, розвитку транспорту і вказує на породжені ними зміни в економічних відносинах, а також на можливості, що вони відкривають. Він розглядає роль держави щодо підтримки і сприяння машинному виробництву як приклад впливу на розвиток національного господарства. Його практичні ре¬комендації фактично є порадником щодо використання можливос¬тей суспільства з метою його самовдосконалення.
Теза: «Таку користь можуть отримати німецькі промисловці від критичного переосмислення історії для вирішення сучасних проб¬лем за конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках» - набуває особливого значення, коли з позицій історичного аналізу він дає рекомендації з розвитку фіскальної політики, регулювання торгівлі, відносин між найманими робітниками та власниками, ор¬ганізації професійного навчання і навчання наук та мистецтва, зв'язуючи всі ці напрямки ідеєю взаємозалежності та загального розвитку нації.
Слід особливо підкреслити, що всі практичні рекомендації Рошер обов'язково звіряв із теоретичними постулатами класичної школи, тим самим підтверджуючи плідність історичного методу, який зв'язує класичну теорію із життям.Історична школа в особі Рошера мала рішучого поборника ево¬люційного шляху розвитку суспільства. Він уважав будь-яке рево¬люційне перетворення злом, оскільки наслідки його завжди непередбачувані, а хаос як невід'ємний супутник переворотів заважає роз¬виткові започаткованих прогресивних явищ. Історія сама торує собі шлях мирним шляхом «позитивного права», а нація може бути уча¬сником цього процесу під керівництвом держави.