Маржиналізм

Маржиналізм

Історичні відомості про зародження маржиналізму свідчать, що піонерами у формуванні категорії «граничної корисності», яка вико¬ристовується в процесі аналізу поведінки споживача й математич¬ного аналізу функціональних залежностей для виявлення рівноваги в господарській системі, були німецькі дослідники Г. Госен і Й. фон Тюнен, а також французи - Ж. Дюпю та О. Курно.

Йоган фон Тюнен (1783-1850) - один із перших сформулю¬вав закони граничного аналізу в «економічній системі з метою дося¬гнення максимуму значень функції з багатьма змінними». Як дослід¬ник і практик Й. Тюнен у своїй книжці «Ізольована держава», пер¬ший том якої вийшов у світ 1826 р., дав на підставі власних теоре¬тичних опрацювань) ряд практичних рекомендацій щодо раціональ¬ного і прибуткового ведення сільського господарства. Основна ідея полягала в тім, що максимальний чистий дохід землевласник може отримати за умови, коли сукупність граничних витрат на факто¬ри виробництва буде тотожною граничній корисності продукту. Обґрунтовуючи свою тезу, Тюнен виходив із аналізу взаємодії фак¬торів виробництва, змінюючи почергово величину як окремих фак¬торів, так і ціни кожного з них.

Заслугою Тюнена є також розкриття механізму формування рів¬ня земельної ренти залежно від якості землі та її віддаленості від ринків збуту сільськогосподарської продукції.

Антуан Огюстен Курно (1801-1877) є не тільки одним із попе¬редників маржиналізму, а й засновником нового - математичного напрямку в економічній теорії. У книжці «Дослідження математичних принципів у теорії багатства» він, спираючись на аналіз функціональ¬них залежностей, сформулював поняття економічної рівноваги, увів у науковий обіг поняття функції попиту, еластичності попиту, які й ни¬ні широко використовуються. Крім того, його аналіз ринку й ринко¬вих відносин уточнив такі категорії, як конкуренція, монополія, олі-гополія. А.Курно застосовує функції попиту і пропозиції для пояс-нення"формування ціни за ринкових умов, її еволюції, починаючи від чистої конкуренції до монополії. Основна ідея його концепції поляга¬ла в тім, що економічні системи слід розглядати як замкнуті системи ринкових взаємозалежностей (виражених категоріями попиту і пропо¬зиції), що перебувають у рівновазі. Ціна розглядається при цьому як грошове вираження стану рівноваги попиту і пропозиції.

У центрі дослідження Курно була поведінка окремої фірми, яка є виробником товарів і реалізує їх на ринку, тобто він аналізував еко¬номіку на мікрорівні, не цікавлячись економікою країни в цілому. У побудованій ним економічній моделі ціни диктують покупці, а про¬давці визначають обсяги виробництва продукції залежно від рівня ціни та попиту на товар.

Проте Курно вважав, що дослідження проблеми загальної еко¬номічної рівноваги неможливе за допомогою математичного аналі¬зу, що згодом спростував Вальрас.

Жюль Дюпюї (1804-1866) 1844 p. написав статтю «Про виміри корисності громадських робіт», в якій також знайшла відображення ідея граничного аналізу. Сформулював він цю ідею на підставі по¬няття «ціновий надлишок», тобто грошовий вимір максимально мо¬жливого доходу, який виникає внаслідок можливості споживача ку¬пувати кожну одиницю товару за незмінної ціни.

Герман Госсен (1810-1858) хоча і не був за фахом економіс¬том, але дуже цікавився суспільними проблемами й опублікував 1854 p. книжку під назвою «Розвиток законів суспільного життя і правил людської діяльності, що з них випливають», в якій сформу¬лював ряд важливих теоретичних положень, котрі увійшли в еконо¬мічну науку під назвою першого і другого законів Госсена. Перший закон стверджує, що зі збільшенням кількості даного блага гранич¬на корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю.

Творчо підійшов Госсен і до трактування категорії обміну. Він розглядав цей процес як джерело приросту корисності для його уча¬сників, аргументуючи це тим, що в процесі обміну кожний віддає те, що для нього менш корисне, замість ціннішого блага. Коли блага є рівнозначними, то втрачає сенс і сам обмін.

Згідно з другим законом Госсена оптимальна структура спожи¬вання (попиту) досягається за умов однакових граничних кориснос¬тей усіх благ, що споживаються. Кожний суб'єкт максимізує сумар¬ну корисність для себе, якщо розподіляє ресурси між різними благами так, що від останньої одиниці ресурсу, витраченої на кожне благо, досягається однакове задоволення. Інакше кажучи, якщо за¬пасів благ недостатньо для повного задоволення людини, то сукупне найбільше задоволення від них досягається тоді, коли приріст насо¬лоди від кожного блага стає однаковим (тобто коли тотожні гранич¬ні корисності кожного блага).Із закону обміну споживних вартостей випливає і закон єдності ціни на ринку. Для покупця існує ціна, вище за яку він товару не ку¬пить. Для продавця існує ціна, нижче за яку він товару не продасть. Десь на перетині інтересів обох сторін буде та ціна, яка задоволь¬нить і покупця і продавця. Вона є наслідком порівнювання гранич¬них корисностей різних товарів.