Математична школа в політичній економії
Математична школа в політичній економії
Математичні концепції політекономії беруть початок у працях Кур¬но і спираються, переважно, на теорії суб'єктивної корисності та про¬дуктивності факторів виробництва. Виникнення математичної концеп¬ції економічної рівноваги зумовлене перетворенням капіталізму на розвинуту господарську систему з високим рівнем взаємозв'язку та од¬норідності всіх її частин і елементів, а також розвитком математики.
Самостійність і конструктивність математичного методу полягає в тім, що це не тільки метод описування, а й метод дослідження, причому не лише кількісного, а і якісного.
Поряд з Курно перші спроби застосування математики в еконо¬міці зробили італієць Дж. Сева, швейцарець Д. Бернуллі, француз Ф. де Форбонна, німець Й. фон Тюнен.
У цілісному вигляді математичну теорію економічної рівноваги ре¬презентують праці великого французького економіста-математика, ос¬новоположника лозаннської школи Леона Вальраса (1834 - 1916).
Головним у творчості Вальраса було опрацювання теорії макро-економічної рівноваги. Рівновагу Вальрас характеризував як «стан, за якого ефективний попит і пропозиція виробничих послуг є рівни¬ми, існує постійна стійка ціна на ринку продуктів і, нарешті, прода¬жна ціна продуктів дорівнює витратам, втіленим у виробничих по¬слугах. Дві перші умови належать до рівноваги обміну, третя - до рівноваги виробництва». Ці умови Вальрас відобразив за допомогою чотирьох взаємозв'язаних систем рівнянь.
Сам Вальрас сприймав природу рівноваги в такий спосіб. Людина приходить на ринок з певною кількістю товарів і з певним бажанням реалізувати їх за різними цінами. Якщо всі товари пощастило реалізува¬ти за цими цінами, то попит і пропозиція є рівними, а на ринку існує рівновага. Але якщо попит і пропозиція різні, то ціни будуть змінюва¬тися, аж поки не буде досягнуто певної рівноваги. Це і є загальна теорія рівноваги обміну, завдяки якій Вальрас став відомим у політекономії.
1874 p. він опублікував свою головну працю «Елементи чистої політичної економії», в якій намагався описати замкнену математи¬чну модель загальної економічної рівноваги. Вона претендувала на те, щоб об'єднати всі категорії економіки на грунті принципу суб'єктивної корисності. Вальрас не визнавав трудової теорії варто¬сті й поділяв усіх агентів виробництва на дві групи: власників вироб¬ничих послуг (землі, праці й капіталу) та підприємців. Щодо держа¬ви, то він визначив їй функції гаранта безпеки громадян, захисника їх соціальних інтересів, здатного створити умови для ефективної конкуренції в суспільстві й забезпечити всім однакові права.
У Вальраса власники виробничих послуг є продавцями цих по¬слуг і одночасно покупцями предметів споживання. Підприємці, навпаки, є покупцями виробничих послуг і продавцями споживчих продуктів. Виробництво й споживання виявляються зв'язаними за допомогою ринків виробничих послуг та споживчих продуктів.
Отже, в основу математичної моделі Вальраса покладено ринко¬вий підхід до економічних явищ. Рівновага в економіці не зводиться до ринкової рівноваги, але її можна досягнути тільки через ринко¬вий механізм, через обмін.
Основний інструмент у цьому механізмі - ціна. Вирівнювання попиту і пропозиції товарів відбувається за допомогою пошуку вза¬ємоприйнятних цін, які є цінами рівноваги.
Рівноважна ціна встановлюється у точці рівноваги між корисніс¬тю товарів і витратами на їх виробництво. Ціна є регулятором про¬порцій обміну. Вона забезпечує сполучення ступеня корисності споживної вартості з рівнем витрат. Для покупця ціна - критерій оцінки корисності даного товару щодо корисності інших товарів. Для продавця корисність ціни визначається співвідношенням при¬бутку і витрат, необхідних для виробництва товару.
Концепція маржинальної корисності була тільки першим кроком у розвитку теорії, відомої як Вальрасова система загальної рівнова¬ги. Його система, на відміну від систем, опрацьованих його поперед¬никами, включає всю сферу прояву вартості й ціни.