Основні етапи становлення й розвитку екон. науки в СРСР
Наприкінці 20-х років колишні дискусії з приводу головних на¬прямків розвитку економіки радянської держави та основних прин¬ципів побудови соціалістичної системи підмінюються визначеними «згори» теоретичними формулюваннями. Починається догматизація основних положень марксистсько-ленінського вчення. За основну функцію економічної теорії визнається ідеологічна, тобто захист іс¬нуючого ладу, постійні докази правильності партійного курсу, кри¬тика всіх економічних доктрин, що не відповідають радянським іде¬ологічним настановам.Однак суто прикладні аспекти економічної теорії ще розглядаю¬ться радянськими економістами, причому досить оригінальне й ці¬каво. Саме в цей час було започатковано балансовий метод розвитку народного господарства, економіко-математичне моделювання, ста¬тистичні методи, сформульовано принципи планування та прогно¬зування.
Однак під політичним тиском погляди багатьох економістів за¬знають змін, теорії пристосовуються до ідеологічних вимог.
Варто проаналізувати, наприклад, еволюцію поглядів на оцінку планової роботи у Радянській державі, великого авторитета радян¬ської економічної науки С. Струмиліна. До початку 30-х pp. госпо¬дарські проблеми планового народного господарства - «кризу збу¬ту» 1923 p., «товарний голод» 1925 p., падіння обсягів виробництва, він зв'язує з помилковою економічною політикою радянських ві¬домств. Так, він указував, що свавільне втручання в якусь ланку економічного організму призводить до негайного розладу всієї сис¬теми. Він справедливо зазначає, що більшість негараздів у сільсь¬кому господарстві пояснюється надто високими цінами на промис¬лові товари, нещадно критикує кредитну політику Держбанку, указуючи, що його діяльність розбалансовує економіку, призводить до криз, стимулює інфляцію. Цікаво, що свою критику Струмилін аргументує з допомогою неокласичних наукових теорій.
Але якщо у 20-ті роках зриви у плановій роботі пояснювалися Струмиліним з класичних позицій, які базувались на тезі про само-врівноваження економіки, то на початку 30-х років його погляди дуже змінилися.
Уже 1932 p. він причиною всіх невдач називає «засилля» у Держплані буржуазних спеців та опозиційних елементів за дуже малого прошарку спеціалістів-комуністів1. Сама структура Держплану, під¬креслює Струмилін, робила планування процесом загостреної кла¬сової боротьби. Такі працівники Держплану, як В. Базаров, Н. Конд-ратьєв, В. Громан, виходили з концепції непу, за якою не план обмежує стихію ринку, а навпаки, ринок регулює і коректує план. Саме їхня діяльність нібито призвела до невдачі перших спроб на¬родногосподарського планування.
Лише після того, як було розгромлено «шкідницьку організацію» у Держплані, з'явився «науково обгрунтований» перший п'ятиріч¬ний план.
Еволюція поглядів Струмиліна характерна для доби повороту країни на шлях побудови тоталітарної, адміністративно-командної економіки. Це була реакція на реальну загрозу: учені-економісти, теоретики та практики, що не хотіли свої погляди на закономірності розвитку суспільного господарства пристосовувати до ідеологічних вимог, не хотіли змиритися з новими підходами до науки, або зазна¬вали утисків, або були вислані за межі країни, або й фізично знищені.
З того часу в економічній думці радянської держави панівне міс¬це посіли основні постулати революційної марксистської догми, що в сфері економіки утверджували ідеї централізму, тотального пла¬нування економіки, суспільної форми розподілу і т.ін.
Комуністична партія бере курс на колективізацію, дальше усус¬пільнення власності, а соціалізм оголошується єдино можливим, справедливим суспільним устроєм, позбавленим будь-яких супереч¬ностей, «сходинкою до комунізму».
Якщо до початку 30-х pp. велася дискусія з приводу необхідності існування політичної економії як науки за умов нового ладу, то в другій половині 30-х pp. йшлося вже про те, що слід створити особ¬ливу науку для вивчення радянської економіки. Приймається рі¬шення про викладання політичної економії соціалізму в навчальних закладах, про створення підручника, в якому давалася б відповідь на всі питання ідеологічного, теоретичного та прикладного характеру, що виникають у процесі свідомої побудови нового суспільства.
Завданням економічної науки стає, по суті, тільки всебічне об¬грунтування тези про переваги соціалізму порівняно з капіталістич¬ним суспільством.
Пол ітико-економ ічне знання почало деградувати. Науку було поставлено в жорсткі рамки, які обмежували дослідження марксист¬ськими положеннями про економічну роль диктатури пролетаріату, про соціалістичне усуспільнення та єдину суспільну власність на за¬соби виробництва та ін., що знайшло відображення у формулюванні особливих економічних законів соціалізму, котрі трактувались суб'єктивістськи - як планові і «конструйовані» суспільством.