Праці К.Маркса та Ф.Енгельса 70-90-х рр.

Праці К.Маркса та Ф.Енгельса 70-90-х рр.

Після видання першого тому «Капіталу» виникла потреба в дальшому розвитку економічної теорії, її адаптації до потреб ча¬су. Полемізуючи з економістами, соціологами, революціонерами, Маркс і Енгельс коментують свої теоретичні узагальнення, поглиб¬люють трактування деяких проблем.

Продовжуючи роботу над «Капіталом», 1871 p. Маркс публікує працю «Громадянська війна у Франції», де підсумовує досвід Пари¬зької комуни. Він дає оцінку не лише революційним, а й економіч¬ним її досягненням та помилкам, визначає історичну перспективу

революційних перетворень. Пізніше, у праці «Націоналізація зем¬лі» (1872) він визначить своє бачення основ суспільних відносин соціалізму.

У «Критиці Готської програми» (1875) Карл Маркс сформулював своє бачення закономірностей розвитку майбутнього комуністично¬го суспільства.

Учення про суть капіталістичного виробництва, побудованого на експлуатації найманої праці, було спрямоване на те, щоб показати його історичну безперспективність. За визначенням Маркса, капіта¬лізм сам готує свою загибель і на зміну йому прийде інший лад, по¬будований на суспільній власності. Але Маркс та Енгельс, хоч і бу¬ли впевнені в неминучості революційної зміни існуючого ладу, не залишили всебічно обгрунтованої теорії соціалізму.

Критикуючи Прудона, Маркс дійшов висновку, що будь-якому способу виробництва відповідає своя форма власності, а точніше, саме вона визначає суспільний лад. Соціалізм, на його думку, абсолютно не сумісний з приватною власністю. У першому то¬мі «Капіталу» Маркс показує, як у межах капіталістичного ви¬робництва визрівають паростки суспільної власності - відбуває¬ться процес усуспільнення праці внаслідок її дальшого поділу, концентрації і спеціалізації. З іншого боку, визріває потреба в су¬спільній власності, що змогла б сприяти усуненню капіталістич¬них суперечностей, головною з яких є суперечність між суспіль¬ним характером праці та капіталістичною формою привласнення її результатів.

Суспільна власність на засоби виробництва та планування - дві основні риси, що визначатимуть, на думку Маркса, суть майбутньо¬го суспільства. У «Націоналізації землі» (1872) він пише, що влас¬ність у соціалістичному суспільстві мусить мати не групову, а за¬гальнонародну форму, чому сприятиме національна централізація засобів виробництва. Лише тоді вона зможе стати національною ос¬новою суспільства, якщо буде складатися «з об'єднання вільних і рівних виробників, які займаються суспільною працею за загальним і раціональним планом».

У «Критиці Готської програми» Маркс детальніше спиняється на характеристиці особливостей цього суспільства, виходячи з тези про визначальну роль виробництва щодо розподілу. Цей принцип аналі¬зу відносин розподілу він протиставляє ласальянській тезі про не-урізаний дохід членів майбутнього комуністичного суспільства, згі¬дно з якою справедливий розподіл означає, що весь створений продукт має надходити однаковими частками в розпорядження всіх членів суспільства на підставі рівності їхніх прав.

Критикуючи цю тезу, Маркс визначає принципи розподілу су¬спільного продукту. Основним його посиланням є те, що майбутнє комуністичне суспільство у своєму розвиткові знатиме дві фази, перша з яких - соціалізм, відрізнятиметься від другої, власне ко¬муністичної, рівнем розвитку продуктивних сил, ставленням до праці, а отже, і принципами розподілу. Відтак суспільний продукт по-різному розподілятиметься на кожній з двох фаз.

Маркс розробляє модель розширеного відтворення за соціалізму. Він зазначає, що на першому етапі цей розподіл передбачатиме формування фонду заміщення спожитих засобів виробництва, фон¬ду розширення виробництва (фонд нагромадження) і резервного, або страхового, фонду. Їх формування є економічною необхідністю. Із загального доходу вираховуватимуться також загальні витрати на управління, що не є безпосередньо виробничими. Утримання не¬працездатних і інші форми спільного споживання (школи, лікарні тощо) будуть забезпечуватись за рахунок коштів суспільних фон¬дів споживання. Фонди індивідуального споживання формуватиму¬ться після всіх цих відрахувань. Частина, що призначена для індиві¬дуального споживання, на першій фазі розподілятиметься за пра¬цею, щоб відігравати роль стимулу, а на другій стадії - за потребою. Зрештою, весь продукт за комунізму буде належати тим, хто його створив, оскільки використовуватиметься в інтересах усьо¬го суспільства.