Предмет і завдання курсу Історія економічних вчень
Неокласичний напрям і кейнсіанство з моменту їхньої появи і до наших днів пройшли складний еволюційний шлях, по черзі виходя¬чи на перший план і в економічній теорії, і в економічній політиці.
Своєрідним напрямом економічної думки є інституціоналізм, який виник наприкінці XIX - на початку XX ст. Цей напрям, який за предмет свого дослідження взяв переважно позаекономічні фак¬тори, розширив поле аналізу економічних наук, інтегрував економі¬чну теорію з іншими суспільними науками.
Значний внесок у розвиток економічної думки зробили соціал-реформістські концепції. Знання цих концепцій є практично цінним для формування ринкової економіки в пострадянських країнах.
Зрештою, не можна обминути процес історичного розвитку еко¬номічної думки в нашій країні. Тривалий час українська економічна думка взагалі не досліджувалась, а видатні українські економісти оголошувались російськими і вивчались у відповідному контексті єдиного суспільно-економічного простору.
Процес розвитку економічних поглядів та ідей і є предметом іс¬торії економічної думки. Цей курс охоплює також економічні по¬гляди, які не склалися в систему.Складовою частиною його є історія економічних учень, тобто економічних поглядів, які об'єднувались у певну систему. Таким чином, історія економічних учень є поняттям вужчим, ніж історія економічної думки. А історія політичної економії, у свою чергу, є основою історії економічних учень.
Зрозуміло, що цей розподіл є досить умовним. Будь-який підруч¬ник з історії економічних учень розглядає, власне, історію економі¬чної думки, досліджує процес виникнення й розвитку економічних поглядів та ідей, починаючи зі стародавнього світу. Тобто історія економічної думки та історія економічних учень ототожнюються.
Французькі економісти Ш. Жід і Ш. Ріст у підручнику з історії економічних учень2 як синонімічними користуються термінами: іс¬торія економічних учень, історія економічних ідей, історія економіч¬ної думки, історія політичної економії.
Те саме стосується і вже згадуваного підручника з історії еконо¬мічної думки англійського економіста М. Блауга. Він уживає термі¬ни: історія економічної думки, історія економічної науки, історія економічної теорії. Усе це дає підстави зробити висновок, що йдеть¬ся, власне, про історію економічної науки в більш чи менш широких межах.
Щодо методико-методологічних засад аналізу історії економіч¬ної думки, то вони можуть бути різними залежно від того, якої мети бажає досягти дослідник. У літературі виділяють, в основному, два принципи, два методи: історичний, або хронологічний, і логічний. Історичний підхід передбачає розгляд ідей, теорій у порядку їхнього виникнення та формування. Він дає змогу проаналізувати сукуп¬ність поглядів, ідей на певному етапі суспільного розвитку й дальшу еволюцію цих ідей. Такий підхід може поєднуватися з аналізом со¬ціально-економічних умов, що в них формувалися ці погляди та ідеї.
Логічний метод грунтується на дослідженні еволюції концепцій чи теорій, без достатнього урахування їхнього зв'язку з іншими тео¬ріями та з історичними умовами. У такому разі досліджуються самі тільки теорії, концепції, логіка їхнього розвитку. Досить часто оби¬два методи поєднують.
Варто згадати і так званий мотиваційний, або класовий, метод, коли аналіз економічної думки підпорядковується економічній мо¬тивації. Визначаються класи, які ведуть боротьбу за відповідну част¬ку кінцевого продукту, а відтак - класова позиція теоретиків, ідео¬логів того чи того класу. Цей метод використовував К, Маркс і його послідовники.
Не заперечуючи наявності такої боротьби, треба, проте, урахову¬вати, що це лише одна зі складових характеристик суспільства, а її теоретичне обгрунтування - одна зі складових економічної теорії. Очевидно, річ у тім, щоб теоретично вирішувати передовсім питан¬ня ефективного функціонування економіки.
Може застосовуватись і територіальний метод, що передбачає до¬слідження історії економічної думки в певних країнах. Кожний метод має свої переваги і недоліки. Застосовується той чи той метод, як уже зазначалось, залежно від того, які завдання ставить перед собою до¬слідник. Може використовуватись поєднання різних методів, особли¬во у разі навчальних, а не безпосередньо наукових завдань.