Розвиток політекономії в Україні
М. Бунге був прихильником теорії розподілу Кері й Бастіа, над¬звичайно високо цінував цих економістів за те, що вони виступили проти класичної школи, проти її вчення про полярність прибутку й заробітної плати і створили свою теорію «гармонічного розвитку». М. Бунге називає Бастіа гідним учнем Кері, у якого він запозичив і зброю проти соціалізму, й засади вчення.
Аналогічних поглядів щодо розподілу дотримувався й А. Анто¬нович. Природу, працю й капітал він розглядав як фактори ви¬робництва й водночас як самостійні джерела цінності. Носіями цих факторів А. Антонович уважав землевласників, робітників і ка¬піталістів, які завдяки цьому одержують свою частку. «Об'єктив¬ність у розподілі результатів виробництва, - писав А. Антонович у «Курсі політичної економії», - полягає в тім, що кожний з учас¬ників виробництва одержує те, що він створив» . Поділяючи погля¬ди Кері та Бастіа на «гармонічне співробітництво» різних класів - учасників виробництва, А. Антонович виходить з того, що з роз¬витком продуктивних сил дедалі більшою мірою досягатиметься рівність учасників виробництва - робітників, капіталістів і земле¬власників, яка забезпечить кожному одержання його частки у ви¬робництві, тобто приведе до встановлення справедливої винагороди за працю.
М. Коссовський не торкається спеціально питання розподілу, але як прихильник трудової теорії цінності він критикує тих економістів, які бачили в прибутку складову частину цінності, наголошує на нетрудовому, експлуататорському характері прибутку і вказує на його повну залежність від кількості експлуатованої праці. Прибу¬ток капіталіста за даного процента експлуатації, писав М. Коссовський, залежить від кількості праці, зайнятої у виробництві, а тому фабриканти «чинять завзятий опір кожній спробі скорочення робочого дня».
М. Коссовський бачить нерівноправність у відносинах між пра¬цею і капіталом. Він виступає за рівномірний розподіл сили в суспі¬льстві, що створить можливість для повної реалізації закону трудо¬вої вартості. Цього, на думку М. Коссовського, потребують інтереси більшості.
Особливе місце серед представників політичної економії в Україні належить професору Київського університету М. Зіберу. Він був першим популяризатором економічного вчення К. Маркса в Росії" і Україні, захищав трудову теорію вартості. Професор Київсь¬кого (згодом Харківського) університету Г. Цехановецький у рецен¬зії на магістерську дисертацію М. Зібера писав, що той «поставив своїм завданням відновити ... значення Рікардо».М. Зібер захистив магістерську дисертацію «Теорія цінності й капіталу Д. Рікардо у зв'язку з пізнішими доповненнями та роз'яс¬неннями». Саме на цю працю посилається К. Маркс у післямові до другого видання «Капіталу», називаючи її «цінною книгою»: «Ще в 1871 році пан М. Зібер, професор політичної економії в Київському університеті, у своїй праці «Теорія цінності й капіталу Д. Рікардо» показав, що моя теорія цінності грошей і капіталу в її основних ри¬сах є необхідним дальшим розвитком учення Сміта-Рікардо. При читанні цієї цінної книги західноєвропейського читача особливо вражає послідовне'проведення раз прийнятого суто теоретичного погляду».
1876-1878 pp. М. Зібер публікує в журналах «Знание» і «Слово» кілька статей під назвою «Економічна теорія К. Маркса», що в них викладає зміст першого тому «Капіталу». У цей же час він пише критичні статті, спрямовані проти Ю. Жуковського та Б. Чичеріна, які виступили проти економічного вчення К. Маркса. Він відхиляє як безпідставне намагання буржуазних критиків звинуватити К. Маркса в метафізичному підході до дослідження цінності.
Полемізуючи з Ю. Жуковським та Б. Чичеріним, які особливо гостро критикували теорію К. Маркса про додаткову вартість, М. Зібер не лише прагне спростувати аргументацію її критиків, а й викладає й роз'яснює суть цієї теорії.
Як коментатор і популяризатор економічного вчення К. Маркса М. Зібер показує суперечності капіталістичного виробництва й при¬вертає до них увагу читачів, глибоко аналізує становище робітничо¬го класу, прямо переказуючи деякі місця з «Капіталу».
Захищаючи трудову теорію цінності, М. Зібер критикує теорії цінності Г. Маклеода, Дж. Мілля, Т. Мальтуса, Н. Сеніора та інших економістів. Він високо оцінює вчення К. Маркса про двоїстий ха¬рактер праці. Детально аналізує проблему форм вартості, повторю¬ючи навіть заголовки з відповідних розділів «Капіталу». На підставі цього аналізу він простежує процес виникнення грошей, аналізує їхні функції. М. Зібер називає великою заслугою К. Маркса розроб¬ку ним теорії грошей. Як відомо, попередники К. Маркса виникнен¬ня грошей зв'язували переважно зі свідомою діяльністю людей. За¬слуга К. Маркса, на думку М. Зібера, полягає у вирішенні двох питань: з'ясуванні генетичного розвитку грошового обміну й чітко¬го визначення різних грошових функцій .
Значну увагу М. Зібер приділяє аналізу категорій капіталу та прибутку. Він докладно висвітлює теорію додаткової вартості, яку називає ядром «Капіталу».