Томас Мор і Томазо Кампанелла
Патріархальні відносини в родині дозволяють історику розглянути реальний прототип сімейної громади утопійців - ідеалізовану ремісничу громаду середніх століть. Ми говоримо "ідеалізовану", маючи на увазі ту обставину, що до початку XVI ст., коли писав Мор, цехова організація піддавалася дуже істотній еволюції. Криза цехового ладу зародження капіталістичної мануфактури призвела до різкого загострення внутріцехових відносин - між майстром, з одного боку, і підмайстом і учнем - з іншої. Наприкінці середніх віків цехова організація здобувала усе більш замкнутий характер, щоб цехи могли протистояти конкуренції зростаючої капіталістичної мануфактури. Становище учнів і підмайстрів усе більш наближалося до стану найманих робітників.
Створюючи свій господарський ідеал сімейної ремісничої громади, Томас Мор, природно, змушений був відштовхуватися від сучасної йому пануючої форми організації міського ремесла. Автор "Утопії" виразно ідеалізував ремісничу організацію середніх віків з її системою поділу праці і спеціалізації, а також рисами сімейно-патріархальної громади.Головним виробничим осередком у сільському господарстві Утопії є велика громада, що нараховує не менш 40 чоловік - чоловіків і жінок і ще двох приписаних рабів. На чолі такого сільського "сімейства" стоять старші розпорядник і розпорядниця.
Таким чином, штучно створений і підтримуваний в Утопії сімейно-патріархальний колектив є, по думці Мора, найбільш прийнятною формою організації праці, як у ремеслі, так і в землеробстві.
На відміну від традиційного порядку речей, коли місто виступало як визискувача і конкурента стосовно сільської округи, Мор виходить з того, що в Утопії жителі міста вважають себе стосовно сільської округи "скоріше власниками, чим власниками цих земель".
Автор "Утопії" спробував по-своєму перебороти історично сформовану протилежність між містом і селом. Т. Мор бачив, що землеробська праця в умовах Англії XVI ст. і тодішньої техніки сільського господарства були важким тягарем для тих, хто займався цим усе життя. Прагнучи полегшити працю хлібороба у своєму ідеальному суспільстві, Т. Мор перетворює землеробство в обов'язкову повинність усіх громадян.
Т. Мор майже не додає значення технічному прогресу для подолання відсталості села і полегшення праці хлібороба. Проблема розвитку продуктивних сил суспільства на основі технічного прогресу явно недооцінювалася ним. И хоча утопійці з успіхом застосовували штучне розведення курчат в особливих інкубаторах, проте, сільськогосподарська техніка в цілому в них була досить примітивною. Але і при низькому її рівні утопійці сіють хліб і вирощують худобу в набагато більшій кількості, ніж це потрібно для власного вживання; рештою вони поділяються із сусідами. Т. Мор вважав подібний порядок речей цілком можливим і розумним в такій державі, як Утопія, де немає приватної власності і де відносини між містом і сільською округою засновані на взаємній трудовій підтримці. Усе, що потрібно для сільської місцевості, хлібороби Утопії одержують з міста. Рішення проблеми протилежності між містом і селом і створення достатку сільськогосподарських продуктів досягається не за рахунок удосконалення техніки, але за рахунок більш справедливої, з погляду утопіста, організації праці.
Відсутність приватної власності дозволяє Т. Мора будувати виробничі відносини в Утопії по новому принципі: на основі співробітництва і взаємної допомоги громадян, вільних від експлуатації, - у цьому його найбільша заслуга.
Томас Мор ставить також і проблему подолання протилежності між фізичною і розумовою працею. Крім того, що більшість утопійців усіх своїх дозвіль приділяють наукам, що бажають цілком присвятити себе науці зустрічають усіляку похвалу і підтримку всього суспільства як заняття, що приносять користь державі. Люди, що виявили здібності до науки, звільняються від повсякденної праці "для ґрунтовного проходження наук". Якщо ж громадянин не виправдує покладених на нього надій, він позбавляється цього привілею. Кожен громадянин Утопії має всі умови для успішного оволодіння науками і духовним ростом. Найбільш важливе з цих умов - відсутність експлуатації і забезпеченість більшості всім необхідним.
Отже, по думці Мора, Утопія являє собою безкласове суспільство, що складається з вільних від експлуатації більшості. Однак, проектуючи справедливе суспільство, Мор виявився недостатньо послідовним, допустивши в Утопії існування рабів. Раби на острові - безправна категорія населення, обтяжена важкою трудовою повинністю. Вони "заковані" у ланцюги і "постійно" зайняті роботою. Наявність рабів в Утопії значною мірою, очевидно, було обумовлено низьким рівнем сучасної для Мора техніки виробництва. Раби потрібні утопійцям, щоб позбавити громадян від найбільш важкої і брудної праці. У цьому, безсумнівно, проявилася слабка сторона утопічної концепції Мора.
Існування рабів в ідеальній державі явно суперечить принципам рівності, на основі яких Мор проектував зроблений суспільний лад Утопії. Втім, питома вага рабів у суспільному виробництві Утопії незначна, тому що основними виробниками все-таки є повноправні громадяни. Рабство в Утопії має специфічний характер; крім того, що воно виконує економічну функцію, воно є мірою покарання за злочини і засобом трудового перевиховання. Головним джерелом рабства в Утопії був карний злочин, чинений ким-небудь з її громадян.Рабство - примусова праця як міра покарання, що заміняє страту, - Мор протиставив жорстокому карному законодавству XVI ст. Мор виступав рішучим супротивником страти за карні злочини, тому що, на його думку, ніщо у світі по цінності не може зрівнятися з людським життям. Таким чином, рабство в Утопії випливає конкретно історично, як заклик до зм'якшення розповсюдженої в середньовічній Європі жорстокої системи карних покарань і в цьому змісті як міру, для того часу більш гуманну. Доля рабів в Утопії, мабуть, була набагато легшою, ніж становище більшості задавлених нестатками і експлуатацією селян і ремісників у тюдоровській Англії. Тому Мор, очевидно, мав усі підстави стверджувати, що деякі "працьовиті" бідняки з іншого народу воліли піти в рабство до утопійцям добровільно і що самі утопійці, приймаючи таких людей як рабів, відносилися до них з повагою і зверталися з ними м'яко.