Зворотний зв'язок

Шведська (стокгольмська) економічна школа

Шведська (стокгольмська) економічна школа

Значний внесок у розвиток світової економічної науки зробили шведські вчені, представники стокгольмської школи. Її засновником був Кнут Вікссель (1851-1926), праці якого заклали основи бага¬тьох нових напрямів у західній економічній думці, зокрема вчення про «недосконалу конкуренцію», теорії кредитно-грошового регу¬лювання циклу, теорії ціни та ін.

Найбільш відомі у науковому світі дослідження Віксселя «Цін¬ність, капітал і рента» (1893) та «Проценти на капітал і ціна това¬рів» (1898).

Соціально-економічні процеси кінця XIX ст. характеризувалися зростанням монополістичних тенденцій, посиленням кризових явищ, зниженням ефективності функціонування грошової системи. З класичних позицій неможливо було пояснити ні причини економі¬чних криз, ні процеси ціноутворення чи грошового обігу, ні інші нові явища господарської практики. За своїми поглядами Вікссель найближче стояв до австрійської школи. Так, розробляючи теорію цін, він виходив із маржиналістського розуміння вартості і вважав, що вартість - величина не постійна та не об'єктивна. Головним фактором, який визначає вартість, є гранична корисність. За умов досконалої конкуренції і ринкової рівноваги ціни товарів мають бу¬ти пропорційними граничним корисностям цих товарів. Але в ре¬альному житті, де співіснують конкуренція й монополія, ця пропор¬ційність порушується.

Головна проблема, на якій зосереджував свою увагу Вікс¬сель,- це проблема динаміки цін. У неокласичній теорії тракту¬вання ціни, стверджував він, подавалося з двох протилежних по¬зицій: з одного боку - як суб'єктивно-психологічне пояснення ціни одного товару в маржиналістському розумінні, а з іншого - як об'єктивне трактування загального руху цін у дусі кількісної теорії грошей.

Шукаючи власного шляху для розкриття механізму руху цін, Ві¬кссель дійшов висновку, що за умов «грошової економіки», коли то¬вари давно вже не обмінюються на інші товари, а лише на гроші, «закон ринку» Сея взагалі не має сенсу. Грошовий попит може відо¬кремлюватися від товарної пропозиції і може збільшуватися за ра¬хунок появи на ринку нових дорогоцінних металів." Почавши із за¬перечення «закону ринку» Сея, Вікссель фактично прийшов до заперечення кількісної теорії грошей. А це привело його до пере¬гляду самої ідеї рівноваги. Коли розглядати рівновагу як тимчасове явище, то умови її дослідження, за Віксселем, мають визначатися аналізом взаємодії грошових факторів. При цьому він відкидає ідею, що головною причиною зміни цін є зміна кількості грошей, Вікс-еель вважає, що в сукупному попиті і пропозиції необхідно розріз¬няти, з одного боку - попит і пропозицію щодо предметів спожи¬вання, а з іншого - щодо засобів виробництва. На його думку, зовсім не обов'язково, щоб урівноважування пропозиції й попиту на предмети споживання і наявних заощаджень та інвестицій досягало¬ся одночасно.

У теорії Віксселя важливе місце належить концепції кумулятив¬ного процесу (тенденції до прискорення якогось процесу). Причина кумулятивної зміни цін полягає у русі позичкового процента, у не¬збігові «грошової» і «природної» процентних ставок. «Грошова» ставка відповідає ставці на ринку позичкового капіталу, «природ¬на» - відбиває дохідність капіталу, котрий реально функціонує. Рі¬вновага досягається, як вважав шведський економіст, лише у разі рівності «грошової» і «природної» ставок. Головна проблема поля¬гає в тім, що порушення рівноваги між ставками може спричиняти зміну рівня цін.

Вікссель стверджував, що будь-яку зміну цін зумовлює зміна умов, які визначають масштаби й характер інвестування. Скоректу¬вати їх можна методами банківської політики. Згідно з концепцією кумулятивного процесу з порушенням рівноваги, тобто виникнен¬ням нерівності між інвестиціями і заощадженнями виявляється тен¬денція до збільшення рівня цін.

Аналіз кумулятивних процесів та дослідження проблем пору¬шення рівноваги привели Віксселя до створення теорії економічно¬го циклу. Основну причину криз він шукав у «реальних факторах» економіки, хоча й не заперечував значення руху цін. Механізм цик¬лічного розвитку господарської кон'юнктури він зв'язував із проце¬сом нагромадження капіталу.

Шведський економіст запропонував «речове» трактування капіталу як сукупності всіх одиниць заощадженої праці та зе¬кономленої землі, помножених на тривалість періоду заоща¬джень. Тобто процес нагромадження капіталу розглядався як нагромадження все більшої кількості інвестиційних благ певного виду внаслідок відмови від поточного споживання факторів виробництва.

Вікссель уперше ввів у теорію поняття «очікування» учасників господарського процесу. Аналіз нерівноважних ситуацій уможливив сформулювання умов, необхідних для рівноважного розвитку еко¬номіки: рівність між «грошовою» та «природною» ставками, рів¬ність інвестицій і заощаджень, стабільність цін.Характеризуючи процес нагромадження капіталу, Вікссель по¬казав, що в періоди піднесення нагромадження («висота») капі¬талу підтримується низьким рівнем процентних ставок. Мірою нагромадження капіталу починає проявлятись тенденція до зни¬ження його граничної корисності. Відносна частка капіталу в суку¬пному продукті зменшується зі збільшенням її в абсолютному ви¬раженні. Водночас відбувається поступове поглинання реальних заощаджень поточним споживанням. Цей процес в економічній літературі отримав назву «ефект Віксселя». «Ефект Віксселя» і зрос¬тання «висоти» капіталу впливають на рух процентних ставок, пе¬решкоджаючи їхньому зниженню, що, у свою чергу, гальмує нагро¬мадження капіталу.


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат