Основні напрямки розробки проблем економічної теорії в українській економічній літературі 60-70 рр. ХХ ст

30-х років політичній економії в Україні нищівного удару завдав Сталін. Після конференції аграрників-марксистів почались переслідування та знищення всіх економістів, які мали власну принципову позицію.

Відродження економічної думки України починається тільки у 60-ті р.р.

В цей час виходять з друку праці І.Лукінова, Ю.Пахомова, В.Корнієнка, І.Ястремського, які пропонують зміну підходів до визначення ролі політичної економії в соціально-економічних перетвореннях.

З”являються фундаментальні праці щодо проблем розвитку економічного механізму, таких як проблеми народного господарського планування (О.Петров, Л.Горелік, П.Першин та ін.).

Був сформований новий категоріальний апарат і відображений у працях економістів: Ю.Пахомова, А.Чухно, С.Дзюбика, В.Логвиненка, Ю.Палкіна, М.Панченка, А.Покритана, М.Черненка, В.Черняка, І.Ястремського та ін.

Розвиток економічної теорії у період 60-70 рр.перебував під впливом партійних настанов та ідеологічних догм.

У 70-х роках економісти у своїх працях наголошували на переростання соціалізму у комунізм. Удругій половині 70-х років розпочався критичній аналіз “розвинутого соціалізму”.

На початку розглядуваних років і дещо пізніше у центрі українських політекономіків було дослідження предмету та методу політичної економії.

На відміну від авторів , які при визначені предмету політекономії за основу брали загальні положення К.Маркса, Ф.Енгельса та В.І.Леніна (Предметом політичної економії є виробничі відносини та закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном матеріальних благ у суспільстві). Ю.Пахомов, А.Чухно, М.Черненко щодо визначення предмету політичної економії зробили новий теоретико-методологічний підхід -“Політична економія вивчає виробничі відносини не лише в тісній взаємодії з виробничими відносинами але й із надбудовою”, у праці “Методологічні проблеми політекономії соціалізму”.

З’являються праці, щодо проблем розвитку економічного механізму, теоретичних підходів до використання ринкових форм за умов соціалізму.

У творах Ю.Пахомова, В.Черняка, А.Чухна, В.Логвиненка, С.Мочерного з”являються дослідження проблем соціалістичної власності.

Українська економічна теорія починає повертатись до світової економічної думки.

Становлення та розвиток України як сувереної держави вимагає глибоких перетворень в економічному житі суспільства. Їх суть полягає в переході від тотально-планової та ринкової економіки. Між цими двома економічними системами протікає перехідний період, який теж потребує наукового обгрунтування та економічного дослідження. Характеризуючи загальний етап перехідної економіки України, А.Покритан вважає, що на кінець 90-х років завершується формування тільки передумов для розвинутих ринкових відносин, саме ж становлення ринкового господарства почнеться вже за межами 2000р. І.Лукінов, А.Чухно пропонують здійснювати відродження економіки на розвитку власного внутрішнього ринку за рахунок підвищення платоспроможності товаровиробників і споживачів. Основою структурної перебудови народного господарства може стати посилення інвеситційного процесу, але інвестиції в економіку мають бути мобілізовані за рахунок внутрішніх джерел (накопичення прибутку підприємств, кошти держави, амортизації, кредитні ресурси комерційних банків і т.д.)

В.Гець вважає, що перебудова можлива тільки на основі посилення інвестиційного процесу. Практика зовнішніх інвестиції та позики в економіку України є вимушеною, але не виправданою. Потрібно посилювати національні інвестиційні джерела.

Початок науковим дослідженням в еміграції був покладений у Відні, де відкрився Український вільний університет, ректором якого було обрано М.Грушевського.