Економічна концепція П. Ж. Прудона
П'єр Жозеф Прудон (1809—1865) — народився у французькому місті Безансоні в сім'ї бідного пивовара. Учився в коледжі, працю¬вав робітником у друкарні, займався самоосвітою. 1840 p. видає в Парижі книжку «Що таке власність», в якій гостро критикує капіта¬лізм і кидає виклик буржуазії, проголосивши своє знамените гасло «власність — це крадіжка», 1846 p. він видав книжку «Система еко¬номічних суперечностей або Філософія злиденності», на яку К. Маркс відповів своєю працею «Злиденність філософії».
У творі Прудона викладено систему його економічних поглядів, в основу яких узято було ідеї дрібнобуржуазного соціалізму. У на¬ступних працях він розробляє проекти «реформування» капіталізму. Це реформування Прудон сподівається здійснити через викуп робі¬тниками засобів виробництва в буржуазії, створення майстерень і підприємств на акціонерній основі, що в них робітники-акціонери будуть працювати й одержувати продукти за собівартістю.
1848 p. Прудона обрали членом Національних зборів від пари¬зьких робітників. На розгляд зборів він вносить проект податкової реформи і створення «Народного банку», але проект не був прийнятий. 1849 p. Прудон сам зробив спробу втілити ідею створення «На¬родного банку» в життя через організацію акціонерного товариства, але вона виявилась безрезультатною (банк проіснував два місяці). Невдалою була і його діяльність як видавця газет. За досить гостру критику капіталізму Прудона двічі заарештовували.
Методології Прудона притаманний ідеалізм і суб'єктивізм. Еко¬номічні категорії він розглядає як втілення «абсолютного розуму», як вічні ідеї, відірвані від реальної дійсності. Намагаючись застосу¬вати в дослідженні гегелівський діалектичний метод, Прудон обме¬жує його, по суті, намаганням виявити в категоріях і економічних процесах «добрі» і «погані» сторони. Отже, економічні категорії та економічні явища він розглядає не як єдність суперечностей, а як механічне поєднання протилежних властивостей. Керуючись таким підходом, Прудон уважав, що завжди можна зберегти добрі сторони й позбутись поганих. Це стосується як економічних категорій, так і капіталістичного виробництва в цілому.
Теорія цінності. Цінність Прудон розглядає як вічну абстрактну категорію, що є носієм двох абстрактних протилежних ідей: ідеї споживної цінності і ідеї мінової цінності. Між споживною цінністю і міновою цінністю існує «антиномія» — протилежність. Споживна цінність виступає як втілення достатку, багатства, а мінова — як ві¬дображення винятковості.
Примиренням цих суперечливих сторін синтезом споживної й мінової цінностей у Прудона виступає конституйована або синтети¬чна цінність. Вона встановлюється в обміні. Обмін, писав Прудон, об'єднує елементи багатства, створені різними галузями виробницт¬ва, в одне ціле. Саме обмін робить цінність конституйованою.
У процесі обміну, на ринку, відбувається своєрідний добір про¬дуктів. Одні з них суспільство визнає за цінності і включає до скла¬ду суспільного багатства. Інші — ні. Створює й комбінує елементи багатства згідно із «законом пропорційності цінностей» лише праця. Виходячи з цього закону Прудон називає конституйовану синтетич¬ну цінність пропорційною.
Отже, конституйована цінність, на думку Прудона, виникає в обміні та обов'язково реалізується на ринку. Вона є конституйова¬ною тому, що передбачає злиття, комбінування окремих елементів багатства в одне ціле, синтетичною тому, що знімає протилежність споживної й мінової цінностей, пропорційною, оскільки виникає в результаті встановлення працею пропорцій, що в них відбувається комбінування елементів багатства.
Для подолання труднощів товарного виробництва (затоварюван¬ня, диспропорції тощо) потрібно, на думку Прудона, кожний товар наділити конституйованою цінністю, гарантувати його реалізацію. Своєю теорією конституйованої цінності Прудон намагається усунуги суперечності капіталістичного товарного виробництва, супе¬речність між товаром і грошима, надавши самому товару властивос¬тей, притаманних грошам.
У теорії цінності Прудона важливим є те, що вона поєднує міно¬ву концепцію цінності з трудовою концепцією і визнає два джерела цінності — обмін і працю.
Економічна програма Прудона. Як дрібнобуржуазний ідеолог Прудон зв'язував причини труднощів дрібного виробника з недолі¬ками обміну, з проблемою збуту. Основною причиною зубожіння й несправедливості він оголошує обмін і гроші. І саме з цих позицій опрацьовує економічну програму реформування капіталізму через реформування обміну.Прудон хоче зберегти товарне виробництво, в якому бачить вер¬шину людської свободи й особистої незалежності . Він обстоює дрі¬бну власність і передачу великих виробництв у власність їхніх колек¬тивів. Панування дрібних товаровиробників, на його думку, зумо¬вить обмін продуктами праці за трудовим еквівалентом*. Для спри¬яння дрібним виробникам у реалізації продукції Прудонпропонував і, як уже зазначалось, зробив спробу створити обмінний банк — «Народний банк». Банк приймав би від товаровиробників товари і видавав би їм трудові талони, «робочі гроші», які засвідчували б кількість праці, витраченої на виготовлення товару. За ці «робочі гроші» товаровиробник і одержував би в банку потрібні йому інші товари. Запровадженням «робочих грошей» замість реальних Пру¬дон сподівався встановити в суспільстві рівність і справедливість, позбутися експлуатації, оскільки кожен одержував би стільки, скіль¬ки виробив сам, залишити «добрі» сторони товарного виробництва й ліквідувати «погані».