Нова історична школа та «соціальний напрям»
Головним критерієм, за допомогою якого здійснюється історична періодизація суспільства, є, на його думку, зміни у сфері обігу. Безперечне, характер обміну відіграє важливу роль у визначенні якісних особливостей того чи іншого способу виробництва, але він не може бути вирішальним фактором соціально-економічної класифікаціі суспільства, оскільки сам є похідним від виробництва й економічного зростання.
Ще одним внеском К. Бюхера в економічну теорію є його власна класифікація форм і стадій розвитку промисловості:
- перша стадія зв'язується з домашнім, замкнутим виробництвом;
- друга — з працею ремісника на замовлення;
- третя — з працею ремісника на вільний ринок;
- четверта — з домашнім виробництвом для скупника;
- п'ята — з великим фабричним виробництвом.
К. Бюхер, досліджуючи новітні форми капіталу, дав власне трак¬тування суті фінансового капіталу як процесу абсолютного підпо¬рядкування промислового капіталу позичковому. На його думку, нові форми капіталу справляють домінуючий вплив на всі верстви і суспільства,
До нової історичної школи можна прилучити ще Вернера Зомбарта (1863—1941) і Макса Вебера (1864—1920). Найвідоміша багатотомна праця Зомбарта «Сучасний капіталізм» (1919—1927) є і одним із кращих досліджень німецьких учених у галузі економіки. Зомбарт висунув та обгрунтував концепцію соціального плюраліз¬му. Він не погоджувався з марксистами щодо неминучості революційної заміни капіталізму соціалізмом. Зомбарт стверджував, що суспільство прямує не до соціалізму, а до складнішої економічної системи, котра включає як старі, так і нові форми господарюван¬ня. Він прогнозував еволюцію капіталізму до більш гармонічної і зрілої системи, позбавленої економічних криз, антагоністичних су¬перечностей, яка базуватиметься на впорядкованому, планомірному типі господарства. Ці передбачення Зомбарта багато в чому справ¬дилися: досить згадати змішану економіку, яка сьогодні є панівною на Заході.
Розглядаючи історію виникнення капіталізму, він доводив, що цей суспільний лад своєю появою зобов'язаний найліпшим ри¬сам людського характеру. Він розрізняв так званий буржуаз¬ний дух і дух підприємництва. Перший, на думку Зомбарта, проявляється в скромності, ощадливості, працьовитості, а дух під¬приємництва відбиває тяжіння особистості до новаторського по¬шуку в певній сфері виробництва. Таким чином, Зомбарт дотри¬мувався думки, що в основі капіталістичної системи лежить люд¬ська психіка. Більше того, природу буржуазного суспільства він зв'язував із біологічним розвитком людини, її інстинктами та упо¬добаннями.
Поступово економічні погляди Зомбарта набирали все більш ре¬акційного характеру, а його праці сприяли формуванню ідеології німецького фашизму. Він підтримував расову теорію, пропагував ідею «життєвого простору» і «геополітики».
Макс Вебер був дослідником широкого діапазону, який системно аналізував процеси суспільного розвитку і встановив деякі загальні його закони. Він висунув концепцію так званих ідеальних типів, суть якої полягала у формулюванні закономірностей і узагальнень на підставі аналізу конкретних фактів і процесів історичного розви¬тку. У 1919—1920 pp. Вебер прочитав у Мюнхенському університе¬ті курс лекцій «Історія господарства», які пізніше були видані окре¬мою книжкою. У ній подано стислий огляд економічної історії Європи з доісторичних часів і до XVIII ст.
1897 p. німецький філософ, соціолог і економіст Рудольф Штаммлер (1856—1938) опублікував книгу «Господарство і право», якою започаткував формування соціального напряму в економічній науці. Основними факторами соціально-економічного прогресу прихильники такої концепції вважали не явища економічного хара¬ктеру, а право (пізніше державу), яке, на їхню думку, сприяє розви¬тку соціальне гармонічної суспільної системи.
Віддаючи переваги праву над економікою, Штаммлер стверджу¬вав, що «соціальне життя є зовні відрегульованим спільним життям людей». Він розрізняв два елементи — форму і зміст, причому в першому випадку малася на увазі спільна діяльність людей, а у другому — зовнішнє регулювання, яке здійснюється за допомогою пра¬ва, державних законів.