Знаки для товарів і послуг. Правова охорона
• зареєстрований знак супроводжується позначками ®, ТМ (Тrаdе Маrk) тощо.
Фірма-рекламодавець може скласти угоди щодо експлуатації іміджу найпопулярніших марок марки іншими фірмами, або вико¬ристати так званий франчайзинг.
Франчайзинг — від слова «франшиза», тобто угода між особою (фірмою), яка надає франшизу (привілей), та комерсантом (фірмою), що має намір придбати право на використання імені, товарного зна¬ка, технології, іміджу та репутації даної особи (фірми).
3. Про необхідність правового захисту торгових знаків і марок
Яскравим прикладом недобросовісної діяльності є справи, пов’язані із захистом японських знаків Nintendo і Sega, які були зареєстровані в Украпатенті на ім’я ТОВ “Флеш”, і відповідно за позовами власників цих знаків японської фірми Nintendo Co., Ltd та фірми Kabushiki Kaisha Sega Enterprises, Ltd до господарського суду знаки Nintendo і Sega на підставі існуючих міжнародних документів у цій сфері було визнано загальновідомими, а свідоцтва про їх реєстрацію ТОВ “Флеш” недійсними. Аналогічні справи були предметом судового розгляду щодо знаків TU-134, Родопі, Vegeta.Поширеною є також імітація добре відомих знаків, використання їх для неоднорідних товарів і послуг та, нарешті, підробка таких товарних знаків і маркування ними контрафактної продукції. Однак до недавнього часу процедура захисту таких знаків була досить складною, довготривалою і суперечливою, оскільки законодавство України не містило жодних норм, які б безпосередньо врегульовували це питання: не було визначено ні критеріїв, за якими знак може бути визнаний загальновідомим, ні органу, який уповноважений розглядати ці справи.
У зв’язку з викладеним для добре відомих товарних знаків встановлено “пільговий” режим правової охорони.
По-перше, як ми знаємо, у країнах континентальної системи права охорона товарним знакам надається на підставі їх реєстрації, а в деяких країнах англо-американської системи права ця охорона може надаватися на основі принципу першого використання товарного знака в господарському обороті. Однак у випадку визнання знака добре відомим на території певної держави він може отримати правову охорону, незважаючи на відсутність реєстрації чи на невикористання знака в цій державі.
По-друге, товарні знаки підлягають правовій охороні на основі принципу територіальності, тобто виключно в межах кордонів держави, де було зареєстровано чи використано товарний знак. У випадку визнання товарного знака добре відомим у державі, де його не зареєстровано і де він раніше не використовувався, такий знак все одно отримує правову охорону в межах цієї держави. Разом з тим він може охоронятись і на території інших держав.
По-третє, за загальним правилом правова охорона надається знакам тільки щодо конкретних товарів і послуг відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі – МКТП), якої дотримується більшість держав при реєстрації товарних знаків. Відомо, що факт реєстрації знака за окремими класами МКТП на ім’я одного суб’єкта, як правило, не є перешкодою для реєстрації використання тотожного знака іншими суб’єктами по відношенню до інших класів товарів і послуг. Проте добре відомим знакам правова охорона може надаватися і до класів товарів і послуг, за якими реєстрація товарного знака не здійснювалася. Надання такого правового статусу добре відомим товарним знакам виправдовується тим, що в такий спосіб можна ефективно захистити права власників цих знаків, а також інтереси споживачів, у яких добре відомий товарний знак асоціюється з високою якістю товарів і послуг.
Правова охорона добре відомих товарних знаків в Україні протягом тривалого часу була проблемним питанням через відсутність у законодавстві прямих норм. Це заважало й міжнародному співробітництву України у сфері охорони інтелектуальної власності. Захист добре відомих товарних знаків здійснювався на підставі міжнародних правових актів і документів, зокрема Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 вересня 1883 р. (далі – Паризька конвенція), Договору про закони з товарних знаків від 27 жовтня 1994 р., Спільних рекомендацій Асамблеї Паризького Союзу та Генеральної Асамблеї ВОІВ про положення стосовно охорони загальновідомих знаків, прийнятих у вересні 1999 р (далі – Спільні рекомендації ВОІВ). Але згодом ситуація змінилася. У зв’язку з імплементацією Україною Угоди про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність (ТРІПС) від 15 квітня 1994 р. (далі – Угода ТРІПС) у травні 2003 р Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. № 3689-XII (далі – Закон) було доповнено ст. 25 “Охорона прав на добре відомий знак”.