Чорна металургія України

Основу експорту підприємств металургійного комплексу складає прокат чорних металів. Його частка в загальній вартості експорту постійно підвищується з 59% у 1993 р. до 73%, в 1998 р. Найбільше зростання мало місце у 1997 р. Разом з тим, за цей період (1993-1998 рр.) у 6 разів скоротився експорт чавуну переробного. Це пози¬тивні зрушення, оскільки вони свідчать про змен¬шення частки експорту сировинної продукції та підвищення частки продукції високого ступеню готовності. Погано, що продовжується експорт квадратної заготовки, тим самим погіршуючи умо¬ви на ринку готового прокату. Обсяги експорту труб в останні роки стабілізувались на рівні 870 тис. т, але спостерігається тенденція зменшення цін на них - з 400$ США у 1993 р. до 340$ США у 1998 р. На протязі останніх п'яти років спостеріга¬ється слабка тенденція до зменшення експорту феросплавів та підвищення експорту залізорудної сировини при майже стабільних цінах на них. Взагалі більшість видів експортної продукції українських підприємств реалізується по цінах дещо нижчих (на 10-20%) за світові. Причин тут декілька, але основними є нижча за світову якість продукції, незадовільна упаковка, залучення до реалізації продукції зана¬дто великої кількості грейдерів, використання давальницьких схем та значних обсягів бартерних операцій при внутрішніх розрахунках.Теперішній стан металургійного комплексу України характеризуєть¬ся технологічним відставанням у порівнянні з роз¬винутими країнами Європи та світу. Структура металопродукції недосконала, низька частка металу, тонкого листа, жесті, прокату з покриттям, гнутих профілів. Чорна металургія України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішою серед яких було рішення центральних органів Радянського Союзу двадцятирічної давності, за якими були переадресовані інвестиції на розвиток лише східних і центральних підприємств Росії, що призвело до технічного та соціального відставання металургії Донбасу, Придніпров’я та Приазов’я, тому галузь потребує про¬ведення модернізації та технічної перебудови ви¬робництва, поліпшення структури металопродукції. Знос основних виробничих фондів складає по металургійним підприємствам 56,4%, коксохіміч¬ним - 57,6%, гірничорудним - 58,2%, трубним -57,2%. На обладнанні з терміном служби вище нормативного виробляється 50% усієї металопро¬дукції. Різко зросли питомі витрати енергоресур¬сів на виробництво металопродукції. Рівень енер¬гетичних витрат на виробництво кінцевої продукції на підприємствах гірничо-металургійного комплексу у 1,5-1,8 рази вищій за відповідний світовий показник. Тому одним із го¬ловних завдань є енергозбереження.

Беручи до уваги експортну спрямованість металургійного комплексу (у 1998р. з 19,5 млн. т прокату експорт склав 14,2 млн. т) та вагомий внесок галузі до валютних надходжень в Україну (майже 40%), передбачається здійснення першочергових заходів з технічного переозброєння та структурної пере¬будови галузі. Це знайшло відображення в розро¬бленій програмі розвитку металургійного комплексу України.

Приоритетними напрямками програми розви¬тку металургійного комплексу визначено:

•припинення подальшого падіння виробництва та впровадження техніко-економічних та організаційних заходів, які дозволять стабілізувати опта¬цію в галузі і сприяти підвищенню показників ви¬робництва;

•реструктуризація галузі з метою приведення потужностей підгалузей, підприємств та агрегатів у відповідність з кон'юнктурою внутрішнього та зовнішнього ринків;

•вилучення з експлуатації морально та фізично застарілих агрегатів, нерентабельних виробництв;

•організація виробництва на діючих підприємствах високо ліквідної імпортозамінюючої продукції;

•завершення будівництва та реконструкції незакінчених об'єктів металургійного комплексу;

•прискорення вводу до експлуатації та досягнення проектних показників нових потужностей, які підвищують експортний потенціал галузі та призначені для виробництва високо ліквідної та імпортозамінюючої продукції;

•підвищення конкурентоспроможності продук¬ції шляхом зменшення енерго- та матеріалоємнос¬ті продукції, трудових витрат та удосконалення інфраструктури, впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

•розвиток киснево-конвертерного та електро¬сталеплавильного виробництва з розши-ренням обсягів безперервного розливу сталі.

Програма розвитку металургійного комплексу вже практично вико¬нується. За останні 3 роки за рахунок усіх джерел фінансування витрачено на будівництво нових та реконструкцію існуючих об'єктів виробничого призначення близько 2,5 млрд. грн. Це дозволило ввести в дію 15 великих об'єктів металургійного комплексу, найбільш важливими з яких є: