Металургійний комплекс світу

3. Кольорова металургія. У добу НТР кольорові метали посідають особливе місце. Нові й новітні галузі промисловості – передусім машинобудування – неможливо уявити без кольорових металів. Це, в першу чергу, радіотехнічна, електротехнічна, авіаційна промисловість, електроніка. Кольорові метали поширені і в старих галузях машинобудування, і в побуті; мають вони й стратегічне значення. Отже, кольорові метали надзвичайно потрібні для високорозвинутого народного господарства.

Однак руд кольорових металів на планеті мало й поділені вони за територією дуже нерівномірно. Лише США та Росія задовольнябть свої потреби у кольорових металах за рахунок розробки власних родовищ, а решта країн тією чи іншою мірою залежить від імортної мінеральної сировини.

Руди кольорових металів мають низку особливостей. З одного боку, вони відрізняються надзвичайно різноманітним комплексним складом: часто-густо з руд кольорових металів можна одержати кілька супутних корисних компонентів (золото, срібло, кобальт, вольфрам, арсен, сірку тощо). Другою особливістю є порівняно низький відсоток корисної речовини в руді, що рідко перевищує 5 – 10%. Рудам кольорових металів властива складна форма залягання.

Руди кольорових металів здебільшого розташовані в країнах, що розвиваються, а для виробництва треба чимало енергії, що продукується у промислово розвинутих країнах. Це порушує рівновагу в розвитку кольорової металургії у світі.

Типи розміщення підприємств по виплавці кольорової металургії:

1.Сировинний (глиноземні заводи, центри первинної виплавки міді, свинцево-цинкові виробництва).2.Енергетичний (виплавка металу).

3.Споживацький.

Це пояснюється технологічними особливостями виробництва кольорових металів. Для одержання 1 т чорнової міді треба 100 т руди, 800 кВт/год електроенергії, 2 т палива, 500 м куб води.

Поєднання родовищ мінеральної сировини та енергії особливо сприятливе для підприємств кольорової металургії, але таке трапляється вкрай рідко. Низький вміст корисної речовини у рудах кольорових металів призводять до того, що на порожню породу при перевезеннях припадає 80-90%. Отже, переробляти руди кольорових металів на великій відстані від їхніх родовищ нерентабельно. Тому руди збагачуються на місті видобутку, а чорновий метал виплавляється або там же, або у районах, порівняно близьких до родовищ.

Кольорові метали поділяють на важкі та легкі:

Важкі з густотою більше 8 тис кг на м куб.: плюмбум, мідь, купрум, цинк, нікель, ртуть.

Легкі з густотою менше 8 тис кг на м куб.: натрій, барій, алюміній, титан, літій, цезій.

Об’єм виробництва кольрового металу 40 млн т на рік, тобто в 20 разів менше за чорну. Виробляє більш, ніж 70 металів і сплавів, з них 96% - це 4 сплави: алюміній, цинк, мідь, свинець. Серед інших поширеними є олово, нікель, вольфрам, молібдень, магній та титан.

Стадії виробництва кольорових металів:

1.Збагачення руди (вилучення з породи).

2.Виплавка чорнового металу.

3.Очистка від шкідливих домішків (рафінування).

4.Виробництво кострукційних матеріалів.