Афганістан
Друге місце за кількістю (25%) посідають таджики, які проживають у північних і північно-східних районах країни, за Гіндукушем. Як народ іранського походження, вони користуються мовою дарі. Серед таджиків переважають мусульмани-суніти.
Хазарейці, народ монгольського походження, який сповідує іслам шиїтського напрямку, становлять близько 19% населення Афганістану. Вони сконцентровані у центральній частині країни. Мова - дарі. Сповідують шиїтський напрямок ісламу.
На півночі Афганістану проживають узбеки (6%), а на північному заході уздовж кордону з Туркменістаном - туркмени (3% населення). Ті й інші також належать до мусульман-сунітів.
У західних районах країни проживають перські народи, які сповідують іслам шиїтського напрямку. Інші народи (нуристанці, ваханці, киргизи, чараймаки, брагуї, казахи, пашаї та інші) нечисленні. Нуристанці до обісламлення афганським еміром у 1895-1896 роках називалися кафирами ("невірними"). Вони ведуть дуже замкнутий спосіб життя у високих горах на північ від долини річки Кабул. Кілька тисяч ваханців сконцентровані у межах вузького Ваханського коридору, а киргизи - на крайньому північному сході країни, на Памірському нагір'ї. Чараймаки, або аймаки, народ змішаного етнічного походження, живуть у горах на заході країни, уздовж афгано-іранського кордону. Белуджі і брагуї населяють деякі місцевості на південному заході країни.
Міське та сільське населення. Близько 20% населення Афганістану - кочівники і напівкочівники.
Згідно з офіційними даними, Афганістан має 64 міських і близько 35 тис. сільських населених пунктів.В середині 1980-х років у столиці країни та адміністративних центрах провінцій було зосереджено близько 20% населення країни, відбувалося зростання населення ряду міст, у першу чергу Кабула і Джелалабада, за рахунок біженців із сіл. Але внаслідок воєнних дій 1990-х років, що відбувалися у безпосередній близькості від деяких великих міст, стався відтік населення, насамперед з Кабула і Мазарі-Шаріфа. У 1992 році кількість населення столиці та її передмість скоротилася і, за приблизними оцінками на 1996 рік, становила всього 647,5 тис. осіб проти 2 млн. на початку 1990-х років. В інших найбільших містах країни проживали: у Кандагарі - 225,5 тис. осіб, Гераті - 177,3 тис. осіб, Мазарі-Шаріфі - 130,6 тис. осіб, Джелалабаді - 58,0 тис. осіб, Кундузі - 57,0 тис. осіб.
Структура населення за віком та за статтю. Афганці до 14 років становлять 42,2% всього населення країни, від 15 до 64 років - 55,0%, 65 років і більше - 2,8%. В середньому на 100 жінок припадає 106 чоловіків.
Демографічні показники. Сучасний Афганістан має один з найвищих у світі показників дитячої смертності - 14,7 на 1000 немовлят, дуже низькою є середня тривалість життя - 46,3 року (чоловіків - 47,0 років, жінок - 45,5 року).
У 2003 році коефіцієнт народжуваності становив 41,4 немовлят на 1000 осіб, коефіцієнт смертності - 17,7 померлих на 1000 осіб, коефіцієнт міграції - 11,1 мігрантів на 1000 осіб. Річний приріст населення - 3,5%.
Середня кількість дітей у однієї жінки - 5,8.
Мова. Офіційними мовами Афганістану є пушту (користується 35% населення) і дарі (користується 50% населення). Узбеки, туркмени і киргизи належать до тюркомовних народів (11% населення). Ще 4% населення розмовляють приблизно 30 мовами і діалектами, що належать до різних мовних груп: індоєвропейської (іранської та індійської), тюрко-монгольської та інших.
Хазарейці користуються одним з архаїчних діалектів перської мови, з яким пов'язані також балучі і таджицька мова. Нуристанці розмовляють мовами, які представляють відособлену древню галузь, що виділилася з іранської та індійської мовних груп. Брагуї розмовляють мовою, що належить до дравидійської родини, вона подібна до мов народів Південної Індії.
Релігія. Майже все населення сповідує мусульманську віру. Приблизно 84% жителів - суніти, 15% - шиїти, 1% - прибічники інших вірувань.
Грамотність населення. Лише 31,5% всіх жителів Афганістану у віці від 15 років і старше можуть читати й писати, причому існує істотний розрив за цим показником серед чоловіків і жінок (відповідно 47,2% і 15,0%).