Географічне положення Євразії. Формування поверхні Пд.Америки
Географічне положення Євразії. Формування поверхні Пд.Америки
Географічне положення та берегова лінія Євразії
Євразія - найбільший на Землі материк. Його площа (з островами) перевищує 53 млн км2, що становить 1/3 частини суходолу. На матери¬ку і прилягаючих до нього островах розташовані дві частини світу - Європа й Азія.
Материк цілком міститься у Північній півкулі. У Південній півкулі цілком або частково лежать тільки острови Індонезії. Перевалена частина Євразії розташована у Східній півкулі. Тільки крайня західна і східна частини материка і ряд островів знаходяться у Західній півкулі. -
Євразія - єдиний материк, що омивається всіма океанами. Вона має найбільш порізану берегову лінію. На заході материка моря Атлантично¬го океану (Балтійське, Чорне, Азовське) глибоко вдаються в сушу. З південної сторони Європу відокремлює від Африки внутрішнє Серед¬земне море. Особливістю берегової лінії Європи є наявність великої кількості півостровів (Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Вал-канський, Кримський та ін.), заток, проток, островів.
На південному заході, півдні і південному сході Євразії виділяються крупні півострови (Мала Азія, Аравійський, Індостан, Малаккський, Індо¬китай), що омиваються водами ряду морів (Чорного, Середземного, Чер¬воного, Аравійського, Андаманського) і значних заток (Перської, Бен¬гальської). Малаккська протока і Швденно-Китайське море відокремлю¬ють материк від найбільших у Євразії архіпелагів - Великих Зондських і Філіппінських островів.
На сході Євразії глибоко вдаються в суходол Жовте й Охотське моря. Далеко в море виступають півострови Корея, Камчатка. Особливістю Східної Азії є наявність островів (Японських, Курильських, Сахаліну), дугоподібно витягнутих уздовж узбережжя.
Багато островів і біля північного узбережжя Євразії (Новосибірські, Північна Земля, Земля Франца-Іосифа, Шпіцберген та ін.). Острови відо¬кремлюють один від одного ряд окраїнних морів - Чукотське, Східно-Сибірське, Лаптєвих, Карське, Баренцове. Глибоко вдаються в сушу Біле море", Обська губа. З півостровів найбільш значними є Таймир, Ямал і Кольський.
Історія формування поверхні Південної Америки, основні форми рельєфу
За особливостями рельєфу і будови земної кори територію материка можна розділити на дві части - рівнинну і гірську.
Рівнини Південної Америки лежать на давній платформі. Формуван¬ня фундаменту платформи відбувалося в археї-протерозої, після чого ця частина суходолу зазнавала повільних вертикальних коливань.
Зараз піднятими ділянками є щити - виступи кристалічного фунда¬менту платформи. У рельєфі їм відповідають Бразильське і Гвіанське плос¬когір'я. Опущеним ділянкам платформи відповідають низовини - Ама¬зонська, Орінокська, Ла-Платська. Тут кристалічний фундамент покри¬тий потужною товщею осадових порід. Низовини Південної Америки ма¬ють одноманітний рельєф на відміну від зруйнованих ерозією плоскогір'їв.
Гірська частина материка - Анди - велика складчаста область, рухлива і більш молода ділянка суходолу. Формування Анд почалося ще в герцинську складчастість, але основне гороутворення пов'язане з аль¬пійською складчастістю. Західна і північна частини Південної Америки продовжують формуватися внаслідок взаємодії літосферних плит. Океа¬нічна плита не витримує напору материкової і підсовується під неї, спу¬скаючись у мантію. У цьому місці утворилися океанічні жолоби (Чілійський, Перуанський). Край континентальної плити продовжує зми¬натися в складки - гірські ланцюги Анд.
Молоде гороутворення супроводжується сильними землетрусами, активним вулканізмом. В Андах поширені форми вулканічного рельє¬фу - конічні вершини, лавові плато.
Південна частина Анд, що лежить у помірному поясі, - царство льо¬довиків і льодовикових форм рельєфу - морен, льодовикових долин - трогів, льодовикових цирків і т.п.