Господарство США
Обробна промисловість - основа матеріального виробництва США. Представ¬лена всіма сучасними галузями. У країні виготовляють найрізноманітніші засоби ви¬робництва і споживчі товари. На першому місці за вартістю продукції (майже 2/5) стоїть машинобудування.
Значну роль відіграють також харчова, хімічна, поліграфічна, паперова, металургійна, швейна промисловість та виготовлення ви¬робів із пластмаси. Важливим у структурі обробної промисловості є зрушення від важкої індустрії в напрямі електроніки і засобів автоматизації. Якщо в 70-х роках виплавляли майже 140 млн тонн сталі, то тепер - близько 100. На передньому плані за кількістю зайнятих виявилися авіакосмічна промисловість, виробництво елек¬тронних компонентів, конторського обладнання (оргтехніки) і комп'ютерів, а також засобів зв'язку.
У територіальному плані головні зміни пов'язані з переміщенням підприємств у передмістя та в цілому на Південь і Захід. Колись промислові підприємства розмішувались у внутрішніх зонах міста. У процесі субурбанізацїї вони переміщу¬ються в передмістя. Якщо в 1950 р. на Північ припадало 72 % промислової про¬дукції, на Південь - 20 % і на Захід - 8 %, то нині - відповідно 50 %, 33 % і 17 %. На Півночі обробна промисловість, як і раніше, зосереджена в так званому промисловому поясі. Орієнтовні його межі: Бостон - Балтимор - Онт-Луїс - Мілуокі. Незважаючи на зростання ролі інших районів, промисловий пояс і тепер зали¬шається головною індустріальною частиною СІЛА. На Півдні обробна промис¬ловість більш роззосереджена, але й тут є дві компактні індустріальні зони; Аппалачський Підмонт і узбережжя Галфа. На Заході головні райони обробної проми¬словості сформувалися в Каліфорнії та на Північному Заході. Найбільшими про¬мисловими центрами є Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, а також Бостон, Філа¬дельфія, Клівленд, Детройт, Сент-Луїс, Даллас - Форт-Уерт і Х'юстон.
На розміщення традиційних галузей обробної промисловості насамперед впли¬вали сировинно-транспортний чинник, наявність дешевої робочої сили і ринків збу¬ту. Нові наукоємні галузі орієнтуються в своєму розміщенні на наукові установи, на¬явність кадрів вищої кваліфікації і екологічно чисте природне середовище. Вони найбільше концентруються на Атлантичному узбережжі і Півночі Каліфорнії. Але
й поза цими двома ареалами є багато окремих міст, де новітні виробництва такої дістали значний розвиток.
Сільське господарство США виробляє продукцію для власних потреб і на порт. Цьому сприяє природне середовище й ефективне господарювання. Якщо в Індії один селянин обробляє 1 гектар землі, то один фермер США - 50-60 гектарів. Американські ферми високомеханізовані, мають прекрасну енергетичну, інфраструктурі ну і наукову забезпеченість. Для підтримки фермерів уряд вже протягом кількох десятиліть щорічно надає їм багатомільярдні субсидії, Проте і в цих умовах традиційні сімейні ферми з наділами по 64 гектари землі не витримують конкуренції і розоряються. їх стає дедалі менше. В 1950 р. налічувалось 5,6 млн ферм, нині - 2,1. Більша частина товарної продукції давно вже надходить від великих господарств, які використовують найману робочу силу. Безпосередньо у сільськогосподарському виробництві працює понад 3 млн чоловік, їх доповнюють майже два десятки мільйонів тих, хто обслуговує сільське господарство, переробляє і реалізує його продукцію.
Сільське господарство США є багатогалузевим. Важливу роль відіграють і землеробство, і тваринництво. Орні землі становлять 180 млн гектарів (це більше, ніж в усій Латинській Америці), природних пасовищ - майже 220 млн гектарів. Понад 18 млн гектарів земель у посушливій західній частині країни штучно зрошується.У землеробстві головними є кормові культури: кукурудза, сорго, ячмінь, сіянії трави. Так званий кукурудзяний пояс знаходиться на Центральних рівнинах. Тут щороку вирощують 200-230 млн тонн кукурудзи, або 2/5 її світового збору. Пше¬ниці як продовольчого зерна одержують 60-80 млн тонн, її посіви зосереджені в преріях, у так званому пшеничному поясі, який простягнувся від Канади до Техасу.: «кукурудзяний", і «пшеничний» пояси належать до найбільш відомих зернових районів світу, їх освоєння є легендарною сторінкою американської історії. Природні] умови мало впливають на валові збори зерна і посівні площі. Проте розміри їх коливаються з року в рік у зв'язку з кон'юнктурою на внутрішньому і особливо світовому ринках. З олійних культур поширені соя, арахіс і, останнім часом, соняшник. До Другої світової війни США були головним імпортером олії, тепер завдяки сої ве¬ни стали її головним експортером. У північних штатах вирощують цукрові буряки,, в дельті Міссісіпі, у Флориді та Гаванських островах - цукрову тростину. Збір кар¬топлі порівняно незначний, оскільки, як і хліба, її споживають у країні мало. Збір та різноманіття овочів і фруктів у країні чи не найбільші у світі, їх споживають ба¬гато, протягом усього року у свіжому вигляді. Значна їх частина іде на переробку особливо на виготовлення соків. Колись овочі й фрукти вирощували на кожній фермі, тепер тільки в спеціалізованих районах. Це узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида та Каліфорнія. Овочі й фрукти для власного споживання, як і інші продовольчі товари, фермери купують у магазинах.