Загальний огляд країн Південно-Західної Азії
Більшість країн Південно-Західної Азії має середній або навіть низький рівень економічного і культурного розвитку. Відповідна і якість життя місцевого населен¬ня, особливо сільського, для якого все ще характерні злиденність, дискомфорт і хвороби.
Господарство. Сільське господарство - головне заняття населення Південно-Західної Азії. Продуктивність його низька через малоземелля і кабальну оренду зем¬лі і води. Зрошуваних земель багато, але іригаційні системи здебільшого примітив¬ні. Південно-Західна Азія довозить зерно, олію, цукор, чай, продукти тваринництва.
Для потреб землеробства використовується 5-7 % земельного фонду. З-поміж зер¬нових культур головне місце посідає пшениця. Нагір'я Передньої Азії є батьківщи¬ною пшениці, звідси вона поширилась в інші краї. Вирощують також ячмінь, куку¬рудзу, олійні, бавовник, тютюн і різноманітні фрукти та овочі. За виробництвом і екс¬портом ізюму, сухофруктів, горіхів та фініків, бавовни і тютюну Південно-Західна Азія посідає провідне місце в світі. Фініки є важливою частиною харчування місце¬вих жителів. Найбільше фішкових пальм на півдні Месопотамії, 80 % світового екс¬порту фініків проходить через порт Басру. Внутрішні гірські райони Ірану і Аф¬ганістану (так званий Золотий півмісяць) - місце легального і нелегального вирощу¬вання опіумного маку.
У тваринництві головним є розведення овець і кіз. Багато віслюків та верб¬людів (майже чверть їх світового поголів'я). Продуктивність худоби низька. Ос¬новним способом її утримання є відгінний або кочовий випас. На світовому рин¬ку цінується вовна ангорських кіз з Туреччини і каракуль з Афганістану.
За характером сільськогосподарського виробництва виділяють чотири зони: Аравія, Месопотамія, нагір'я Передньої Азії, Середземномор'я. В Аравії голов¬ним є оазисне землеробство і «горизонтальне» кочове скотарство. Останнім часом за рахунок доходів від експорту нафти тут створені кілька сучасних іригаційних систем, що дало змогу збільшити посіви зернових та інших культур. Месопо¬тамія - один з найдавніших і найбільших районів зрошуваного землеробства, що використовує води Тигру і Євфрату. Для нагір'їв Передньої Азії характерні бо¬гарне землеробство і «вертикальне» кочове скотарство. Як зерновий район найбільше відома турецька Анатолія. Середземномор'є спеціалізується на виро¬щуванні цінних субтропічних культур.
У середні віки вироби з Південно-Західної Азії (дамаська сталь, муслинові тка¬нини тощо) високо цінувались у світі. Нині розміри промислового виробництва тут незначні. Основна причина - бідність місцевого ринку. Промислові підприємства зайняті головним чином переробкою сільськогосподарської сировини. Виготовля¬ють тканини, одяг, взуття, продукти харчування, будівельні матеріали. Все ще
значна роль ремісників. Обладнання, транспортні засоби, хімічні товари імпорту¬ються. За рівнем промислового розвитку виділяються Ізраїль і Туреччина.
Світове значення має нафтова промисловість країн Перської затоки. Головним в її структурі є видобуток і експорт нафти. Нафтопереробних, нафтохімічних, енергомістких виробництв мало. Ті ж, що діють, відповідають сучасним вимогам. Серед них величезні портові і нафтопромислові комплекси Янбу і Джубейль у Саудівській Аравії, а також заводи з виробництва алюмінію на довізних бокситах у країнах Аравійського півострова. Не дістав розвитку видобуток природного газу, а супутній газ спалюється у факелах. Причина - відсутність місцевих споживачів і труднощі транспортування газу суходолом чи морем у розвинуті країни, де на нього є попит.
Родовища нафти розкидані вздовж берегів Перської затоки, включаючи шельф, і на Месопотамській низовині. Найбільші запаси має Саудівська Аравія (понад 35 млрд тонн, більш як 1/4 світових). Запаси Ірану, Іраку, Кувейту і Об'єднаних Арабських Еміратів оцінюються в 12-13 млрд тонн кожного. Розміри видобутку (близько 1/3-1/4 світового) і експорту (30-40 % світового) нафти зазнають значних коливань як у цілому, так і в окремих країнах через нестійкість світової кон'юнкту¬ри, і особливо через місцеві конфлікти.Нафтова промисловість країн Перської затоки - експортна галузь. Місцевий ринок вузький, він споживає близько 1/10 видобутку. Нафта експортується у сиро¬му вигляді і тільки 10 % - у вигляді нафтопродуктів. Вивіз у Європу здійснюється морем через Суецький канал або навколо Африки, а також трубопроводами до портів Червоного і Середземного морів. Величезні масштаби вивозу нафти призве¬ли до появи сучасної спеціалізованої транспортної інфраструктури. На берегах Перської затоки є півтора десятка нафтових портів-терміналів, які належать до найбільших у світі і здатні обслуговувати супертанкери будь-яких розмірів. Дуже розгалужена мережа нафтопроводів, якими транспортують нафту у порти Червоно¬го і Середземного морів. Частина з них постійно закрита внаслідок конфліктних си¬туацій, найбільшим з діючих є нафтопровід Абкайк - Янбу (дві нитки по 1 200 км завдовжки). Для збільшення експорту нафти з Перської затоки реконструйовано (поглиблено) Суецький канал, побудовано нафтопровід від Суеца до Олександрії в Єгипті, з Ірану до портів середземноморського узбережжя Туреччини. Розпочато будівництво нафтопроводу Газіантеп - Самсун, який дасть вихід до портів Чорного моря, в тому числі до Одеси.