Назва України у стародавніх географів

- Дарую тобі, орле,

Всі области мої,

А сам я полину

На чужу вкраїну...

В другім варіанті продовжується:

В чужу вкраіноньку,

В чужу сторононьку.

Тут ясно, що вкраїна то сторона, край, область. Або:

А старий сокіл з чужої украіни прибуває,

Сизокрилого орла на своїй україні стрічає...

В наведених випадках ясно і виразно зазначено, що є україна своя і україна чужа, що україна - то чуже або своє володіння, край, область, земля в певних межах, територія.

В думі про похід Б. Хмельницького в 1650 році Молдавський Господарь Василь послав до Потоцького на Поділля за поміччю й пише:

- Гей, Пане Потоцький!

Ти на своїй украіні п'єш-гуляєш,

А об моїй пригоді нічого не знаєш! -

На се йому Потоцький одповів:

- Ей, Василю Молдавський,

Господарю Волошський!

Коли-ж ти хотів на своїй україні проживати

- Було-б тобі Хмельницького у вічнії часи не займати.

(Іст. піс. У. Нар., Сб. Ант. і Драг., Т.ІІ,стор.10І-105)

"Ромен вславився циганами по всіх у країнах"

(Номис, Приказки)

"Ой по горах, по долинах,

Та й по чужих украінах,