Німеччина

Народна освіта

Народна освіта в Німеччині безкоштовна, загальне і обов'язкове для дітей віком від 6 до 18 років. До 1990 в східній частині країни діяла цілком інша система освіти. НДР мала одноманітну, загальнонаціональну систему, яка фінансувалася державою. Розумілося, що вона повинна бути доступна всім громадянам, незалежно від соціального походження, професії й економічного положення. Приватних шкіл в НДР не було. Після об'єднання західнонімецька модель освіти була розповсюджена на всю країну. Відповідальність за систему освіти і навчання несуть федеральні землі. Вони забезпечують 80% фінансування, а федеральний уряд доплачує інше. Система освіти має відмінності в окремих землях, але поруч з тим існує багато загальних рис.

Західнонімецька система освіти традиційно сприяла підсиленню класових відмінностей в суспільстві. Її відрізняють точний розподіл "теоретичної", гімназичної (гуманітарної і природо наукової) та "практичної" (професійно-технічної) освіти, з чим пов'язана рання спеціалізація серед учнів - вони або одержують "теоретичну" освіту, що дозволить записатися в університет, або, у більшості своїй, - базову середню освіту, а слідом за нею професійно-технічну.

Дошкільне виховання. В НДР виховання, навчання і соціалізація дітей починалися досить рано. У 1989 80% усіх дітей віком від одного до трьох років відвідували ясла, фактично всі з них по програмі повного дня, а 89% дітей віком 3-6 років - дитячі сади.

В об'єднаній Німеччині дошкільне виховання знаходиться поза державним сектором. У 1996 лише 176 тис. дітей віком до шести років були охоплені додатковими програмами і системою дитячих садків. Можливості залишати дітей в дитячих садках на цілий день при цьому практично будуть відсутні; не розвинута також система продовжених груп у школах. В німецьких школах дітей, як правило, не годують сніданками і посеред середині дня відпускають додому пообідати. Вартість місця у дошкільних установах складає як мінімум 250-300 марок на дитину в місяць, а в окремих районах ФРН - до 1500 марок на місяць (у 1997 середньомісячний прибуток трудової родини з 4 осіб складав 7 тис. марок, а на сході - 5.8 тис. марок).

Початкова і середня освіта. Більшість дітей в об'єднаній Німеччині йдуть у школу в шість років і чотири роки навчаються у загальноосвітній початковій (т.зв. "основній") школі. Після закінчення чотирьох років навчання батьки і вчителі вирішують, готова десятирічна дитина для навчання в гімназії або в звичайній середній, "реальній школі", або вона буде відвідувати т. зв. "головну" загальноосвітню школу, що дасть середню професійну освіту. Значним чином саме ця рання диференціація визначає подальший життєвий шлях дитини. Від цього передусім залежить, стане дитина робітником або фахівцем з вищою освітою. Згодом змінити направленість освіти і професійного зростання вкрай важко. У 1996 близько 46% школярів віком від 14 до 21 року навчалися в професійних школах.

Близько 70% учнів "головної" школи проводять 3-4 дні на тиждень у якості учнів за обраною професією на промислових підприємствах або в інших місцях їхнього майбутнього докладання праці, суміщаючи цю діяльність з навчанням протягом 3 років. 30% продовжують навчатися з відривом від роботи. Незалежністю від професії, що освоюється, всі підлітки до 18 років повинні продовжувати навчання.

Школярі, які пішли шляхом отримання "теоретичної" освіти, навчаються у гімназіях, як правило з поглибленим вивченням або класичних і сучасних мов, або математики і природничих наук. Учні гімназій і "реальних шкіл" можуть у віці 16 років переключитися на професійне навчання, вступивши у спеціалізовані технічні училища, а можуть продовжити гімназичне навчання, з тим щоб, закінчивши гімназію у 18-19 років і отримавши атестат зрілості, вступати в університети або вищі технічні школи. У 1996 атестати зрілості отримали лише 30% випускників, і лише 69% з них записалися в університети і вищі технічні школи. Придбати атестат зрілості можуть також дорослі люди, для яких існують спеціальні освітні програми.

Установи культуриУ Німеччині культурна інфраструктура щедро фінансується з суспільних фондів. У 1995 р. федеральні і земельні бюджети виділили 1,5 млрд. доларів на фінансування музеїв, 4,5 млрд. на підтримку театрів і музичних установ, і 2,3 млрд. на підтримку інших видів мистецтв, культурної і координаційної діяльності.

Берлін, з його всесвітньо знаменитим оркестром Берлінської філармонії, новим Оперним театром і численними менш великими театрами, першокласними музеями, став найбільшим культурним центром Німеччини.

Гамбург, Дюссельдорф, Мюнхен не поступаються Берліну у ролі, яку вони відіграють у культурному житті Німеччини.