Планета Земля

Планета Земля

1.Будова. Численні фотографії Землі, зроблені з борту

космічних апаратів, дають змогу побачити три основні оболонки земної кулі: а т м о с ф е р у та її хмари, г і д р о с ф е р у і л і т о с ф е р у з її природним покривом. Відповідні цим оболонкам три агрегатні стани речовини - газоподібний, рідкий і твердий - звичні для нас, жителів Землі. Атмосфера має більшість планет Сонячної системи, тверда оболонка характерна для планет земної групи, супутників планет та астероїдів. Гідросфера Землі - унікальне явище в Сонячній системі, жодна інша з відомих планет її не має. Адже для того, щоб вода була в рідкому стані, потрібні певні умови температури й тиску. Вода - досить поширена хімічна сполука у Всесвіті, але на інших небесних тілах вона перебуває переважно в твердій фазі, відомій і на Землі у вигляді снігу, інею, льоду.

Процеси, що відбуваються в літосфері, хімічний склад її речовни несуть на собі сліди тих змін, які сталися протягом мільярдів років. За рахунок енергії, що віділяється при розпаді радіоактивних елементів, відбувалися розплавлення і диференціація речовини. Внаслідок цього легкі сполуки, в основному силікати, опинилися зверху в к о р і, а важчі утворили центральну частину - я д р о. Товщина кори дуже невелика: від 10км під океаном до 80км під гірськими хребтами. Радіус ядра удвічі менший від радіуса планети, а між ядром і корою міститься проміжний шар - мантія Землі, що складається з речовини більшої, ніж кора, густини.

2.Атмосфера. Газова оболонка - атмосфера, що оточує Землю, містить 78% азоту, 21% кисню і мізерну кількість інших газів.

Нижній шар атмосфери називається т р о п о с ф е р о ю, яка досягає висоти 10-12км (у середніх широтах)

У ній із збільшенням висоти температура спадає; вище починається с т р а т о с ф е р а - шар постійної температури близько - 40С. З висоти близько 25км температура земної атмомфери повільно зростає внаслідок поглинання ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Густина атмосфери теж зменшується з висотою. Так, на висоті близько 6км вона в 2 раза менша, ніж біля поверхні Землі, а на висоті в сотні кілометрів у мільйони разів менша. На висоті кількох радіусів Землі, є здебільшого водень з концентрацією частинок порядку тисяч атомів в 1 см3.

У верхніх шарах земної атмофери сонячне випромінювання спричиняє сильну іонізацію. Іонізовані шари атмосфери називаються і о н о с ф е р о ю.

За сучасним уявленням, тільки завдяки існуванню гідросфери та атмосфери на Землі змоголо зародитися життя. Тому проблеми екології, охорони природи нашої унікальної планети набувають особливого значення.

Атмосфера відіграє найважливішу роль у тепловому балансі Землі. Видиме сонячне випроміню-

вання може проходити крізь неї не послаблюючись. Його поглинає земна поверхня, яка нагрівається.

3. Магнітне поле. Магнітне поле Землі досить велике. З віддаленням від Землі індукція магнітного поля слабшає.

Дослідження навколоземного простору космічними апаратами показало, що наша планета оточена потужним радіаційним поясом, який складається із заряджених елементарних частинок - протонів і електронів, які швидко рухаються. Його називають також поясом частинок високих енергій .

Внутрішня частина поясу простягається приблизно на 500 -5000км від поверхні Землі. Зовнішня частина радіаційного поясу знаходиться на висоті від одного до п`яти радіусів Землі і складається переважно з електронів, що мають енергію десятки тисяч електон-вольтів - у 10 раз меншу за енергію частинок внутрішнього часу.

Частинки, які утворюють радіаційний пояс, напевно, захоплює земне магнітне поле з тих частинок що безперервно викидає Сонце.Такий посилений корпускулярний потік збурює магнітне поле, що називається магнітнею бурею. Стрілка компаса коливається. Виникає збурення іоносфери, яке порушує рідіозв`язок, відбуваються полярні сяйва. Полярні сяйва мають електричну природу. Кольорові відтінки полярного сяйва зумовлені світінням різних газів атмосфери.