Природні зони України. Природні умови і ресурси Чорного та Азовського морів

Лісостеп України поділяється на чотири фізико-географічні провінції: Західне-Українську, Дністровсько-Дніпровську, Лівобережне-Дніпров¬ську, Середньоросійську.

3. Степова зона України

Степова зона займає близько 40% території України. На півночі Степ межує з Лісостепом по лінії Ананьїв - Знам'янка - Олександрія - Красноград - Балаклія - Куп'янськ. Степ охоплює Причорноморську низо¬вину, південні частини Придніпровської височини та Придніпровської ни¬зовини, Донецьку і Приазовську височини, а також рівнини Криму.

У порівнянні з іншими зонами України Степ одержує найбільшу кількість сонячного тепла, але найменшу кількість осадків. Із заходу на схід температури січня змінюються від -2 до -9 С , температури лип¬ня - від +20 до +24 °С. Річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний схід - від 450 до 300 мм. Це є причиною маловодності степових річок.

Природних лісів у Степу дуже мало. Вони ростуть переважно в бал¬ках (байрачні дубові ліси), у заплавах рік (заплавні ліси), на піщаних терасах (соснові ліси). Є й штучні лісові масиви. Повсюдно в Степу ство¬рено лісові полезахисні смуги.

Степ сильно змінений людиною. Природна рослинність збереглася в заповідниках, на схилах річкових долин і балок,У північних районах є лучні степи з пишним різнотрав'ям (конюшина, шавлія, сон-трава та ін.) і степовими злаками. Ґрунти - звичайні чорно¬земи, типові чорноземи. Далі на південь - різнотравно-типчаково-кови¬лові степи на звичайних чорноземах поступово переходять у типчаково-ковилові на південних чорноземах. Ще далі на південь - сухі степи з роз¬рідженим травостоєм із злаків, полину, солянок на каштанових ґрунтах.

Тваринний світ: крім численних дрібних гризунів у степу живуть землерийки, кроти, сліпці. Бабак звичайний зараз зберігся тільки в Лу¬ганському заповіднику та у двох заказниках Харківської області. Харак¬терні для степу ховрашки, зустрічаються ласка, горностай, степовий тхір, борсук, лисиця та ін., із птахів - жайворонки, перепели, куріпки, рідко - дрохви, орли.

Рілля в стопу складає 75% земельного фонду. Головні сільськогоспо¬дарські культури -- озима пшениця, соняшник, цукровий буряк, баш¬танні.

Степова зона України поділяється з півночі на південь на три під зони: Швнічностепову, Середньостепову та Південностепову.

4. Природні умови і природні ресурси

Чорного та Азовського морів

Чорне море - внутрішнє море басейну Атлантичного океану, оми¬ває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії. Площа 422 тис. км2,. середня глибина 1271 м, максимальна - 2245 м. Кер¬ченською протокою Чорне море сполучене з Азовським, протокою Бос¬фор - з Мармуровим морем. У Чорне море впадають Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг та інші ріки.

Найбільший півострів - Кримський, найбільші затоки у берегів України - КаркінІтська, Каламітська, Феодосійська, Джарилгацька. Ост¬ровів мало (Зміїний, Джарйлгач та ін.). Поширені піщані коси. Взагалі береги розчленовані мало.

Кліматичні умови Чорного моря визначаються розташуванням знач¬ної його частини в субтропічному поясі. Зима тепла і волога, літо жарке і сухе.

Середня солоність Чорного моря 21,8%о. Температура поверхневих вод влітку від +24 до +26 С, у мілководних затоках - до +29 С. Взимку температура води в середньому дорівнює +8 С. У суворі зими в північно-західній і півяічно-східній частинах Чорне коре замерзає.

Характерною особливістю моря є наявність у його глибинних водах сірководню, рівень якого підвищується і вже досяг позначок -100-200 м, що негативно відбивається на органічному житті.

У Чорному морі промислове значення мають червоні водорості, із риб - хамса, ставрида, кефаль, камбала, скумбрія, із безхребетних - мідії, креветки, устриці. Узбережжя Чорного моря - головний рекреа¬ційний район України: Море відіграє велику роль у внутрішніх і зовнішніх транспортних зв'язках (порти Одеса, ІллІчівськ, Південний та ін.). Роз¬почато освоєння шельфу (видобуток газу, у перспективі - нафти).