Розміщення населення. Міське і сільське населення. Урбанізація
Розміщення населення. Міське і сільське населення. Урбанізація
Населення світу розміщується дуже нерівномірно. Понад 2/3 його сконцент¬ровано на 8 % суходолу, близько 85 % проживає в східній півкулі, 60 % - в помірному поясі північної півкулі, більш як 50 % - на низовинах і майже 1/3 -в приморській смузі. На розміщення населення впливають природні умови і ступінь розвитку та зосередження виробництва.
Найгустіше заселені території давнього зрошувального землеробства: острів Ява, долина Нілу, Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина, дельти річок півострова Індокитай, Японські острови, де густота населення місцями перевищує 300 чоловік на 1 км2. Густо заселені також оазиси аридної зони, старопромислові ра¬йони Європи, сходу Північної Америки (понад 200 чоловік на 1 км2) та узбережжя Південної Америки, Африки, Австралії, що пов'язано з історією їх освоєння.
Середня густота населення зростає пропорційно зростанню його кількості на Землі, частково віддзеркалюючи ступінь освоєності певного типу природного середо¬вища, задіяності його в господарській діяльності. Так, середня густота населення на
Землі в 1975 році становила 29 чоловік на 1 км2, у 1987 році - 38, у 1994 році -40 чоловік на 1 км2. Густота населення в різних частинах світу неоднакова - від З чоловік на 1 км2 в Австралії до 130 чоловік на 1 км2 в Азії. Найгустіше заселена Євразія - 105 чоловік на 1 км2. Найбільша густота населення в Бангладеш (1200 чо¬ловік на 1 км2). Втричі меншу, ніж в Євразії середню густоту населення мають Ла¬тинська Америка та Африка - 43 чоловіки на 1 км2. В Латинській Америці найгустіше заселені острівні центральноамериканські держави.
За місцем проживання населення світу поділяється на міське та сільське. Але єдиного для всіх країн критерію віднесення того чи іншого поселення до міського немає, що значно ускладнює порівняльний аналіз. Критерій міста закріплюється за¬конодавче в кожній країні, коливаючись від 2000 чоловік в Ісландії до 50 тис. чо¬ловік в Японії.
Нині в світі міське населення становить трохи менше половини, але
його кількість невпинно зростає.
Найбільша частка міського населення в Австралії (85 %), країнах Західної Європи, Північної Америки (близько 75 %), Латинської Америки (понад 60 %).
Міське населення зростає з багатьох причин, серед яких головними є відтік людей з сільської місцевості в міста, перетворення частини сільських поселень у
міські та ін.
До найважливіших соціально-економічних процесів сучасності належить ур¬банізація.
Урбанізацією називають зростання і підвищення частки міського населен¬ня в країні, регіоні, світі. Таке тлумачення урбанізації є звуженим. А у широкому розумінні слова - це світовий історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, поступове перетворення його в міське за характером праці, способу життя, культури, що пов'язані із розвитком цивілізації, ходом науково-технічного прогресу. Тобто головна ознака урбанізації - зростання міст, збільшення їх впли¬ву на розселення та відповідне ускладнення функцій (мал. 11).
За структурою зайнятості населення, джерелами його існування, характером зв'язків можна визначити функціональну структуру міста, що залежить від йо¬го величини, адміністративного статусу, геополітичного положення, історії роз¬витку й формування.
Розрізняють міста, що мають промислові, транспортні, торговельні, роз¬подільчі та позаекономічні (адміністративні, наукові, культурні тощо) функції. Найчастіше трапляються міста, в яких поєднуються промислові, торговельні, транспортні та адміністративні функції. Є також вузькоспеціалізовані центри: промислові (Детройт), транспортні (Суец), політико-адміністративні (Бонн, Кан¬берра), військові бази (Гібралтар), наукові та вузівські (Кембридж, Гейдельберг), курорти (Ніцца, Брайтон), релігійні (Мекка, Лурд).