Фізико-географічний огляд Азії
Фізико-географічний огляд Азії
1. Азія. Загальна характеристика.
Особливості геологічної будови і рельєфу
Азія - найбільша частина світу, яка займає майже 30% площі суші - 43,4 млн км2. Від арктичних островів на півночі до індоне¬зійських островів на півдні Азія простяглася на 10 тис. км. Більш ніж на 9,5 тис. км Азія витягнута із заходу на схід - від мису Баба на п-ові Мала Азія до мису Дежньова на Чукотському п-ові.
Азія - єдина частина світу, що омивається водами всіх чотирьох океанів, проте вплив їх обмежений. Розміри Азії обумовили континентальність і різку континентальність клімату її внутрішніх областей.
Серед інших частин світу Азія виділяється великою контрастністю рельєфу, що пов'язано зі складною геологічною її будовою.
Найдавніші ділянки Азії - докембрійські платформи, як і в інших материків. Але на відміну від інших континентів, що формувалися навко¬ло одного давнього платформеного ядра, в Азії таких ядер декілька: Си¬бірська, Китайська, Аравійська та Індостанська платформи.
В Азії проходили всі етапи гороутворення - байкальський, каледонський, герцинський (усі в палеозої). Гори байкальської складчастості розташовані в районі Байкала. Каледонські і герцинські гори мали потім різну долю. Одні з них зруйнувалися і перетворилися в пенеплен («майже рівнину»), наприк¬лад, Казахський дрібносолковик. Другі занурилися на дно моря, покрилися; осадовою товщею і стали основою (складчастим фундаментом) молодих плат¬форм - Західно-Сибірської, Туранської (у рельєфі їм відповідають одной¬менні низовини). Треті були зруйновані, але в епоху альпійської складчас¬тості відродились, тобто були підняті, іноді на дуже велику висоту (Тянь-Шань), іноді менш високо (Урал, хребти Південного Сибіру).
Мезозойська складчастість призвела до утворення гір на сході Азії - від Чукотки до Малаккського п-ва. Тут виділяються хребти Сіхоте-Алінь, Черського, Верхоянський та ін,
В епоху альпійської складчастості (кайнозой) виник величезний Аль-пійсько-Гімалайський пояс. До молодих гір цього поясу належать Кав¬каз, Памір, Гімалаї, Копетдаг та ін., до нагір'їв - Малоазіатське, Вірменське, Іранське. У кайнозої сформувалися і западини, що зараз займають низовини - Месопотамська, Індо-Гангська та ін.
Зараз активне гороутворення відбувається на стику Євразійської і Тихоокеанської плит. Вершини гір, як правило, є вулканами (Ключевська Сопка, Фудзіяма і багато ін.)
2. Азія. Внутрішні води, їх розподіл по території.
Живлення та водний режим великих річкових і озерних систем
Азія має найбільше великих рік. Тільки азіатські ріки несуть свої води до всіх чотирьох океанів Землі. Водночас, майже 40% території Азії належить до басейну внутрішнього стоку. Цьому сприяють і кліматичні особливості (сухість внутрішніх частин Азії), і особливості рельєфу (на¬явність великих улоговин).
Ріки басейну внутрішнього стоку або губляться в пісках великих пу¬стель, або несуть свої води в озера. Найбільші з таких рік - Амудар'я і Сирдар'я, що починаються високо в горах. На рівнинах їхню воду роз¬бирають на зрошення, через що ці ріки вже не впадають в Аральське море, як це було в недавньому минулому.
До басейну Північного Льодовитого океану належать Об, Єнісей, Лена. Найдовша з них - Лена (4400 км), найбільша по площі басейну - Об (близько 3 млн км2), найповноводніша - Єнісей. Основну масу води ці ріки пропускають під час весняної повені.