Лісостеп України
Лісостеп України
Лісостепова зона простягається від Передкарпаття до за¬хідних відрогів Середньоросійської височини майже на 1 100 км. Вона займає 34 % території України. Південна межа її проходить на північ від Великої Михайлівки, Ширя євого, через Первомайськ, поблизу Новоукраїнки, Кіровограда, Олександрії, вздовж р. Ворскла до Кобеляків, через Красно-град, Балаклею, вздовж р. Оскіл до кордону з Росією.
У лісостеповій зоні перемежовуються лісові ландшафти на опідзолених ґрунтах з лучно-степовими на типових чорноземах.
Різноманітність ландшафтів залежить від контрастів рель¬єфу, складу покривних порід, історії розвитку території. Тут знаходяться Волинська, Подільська та Придніпровська висо¬чини, Придніпровська низовина, західні відроги Середньоро¬сійської височини. Всі вони дуже розчленовані.
За рік зона дістає понад 4 190 МДж/м" сонячної радіації, а річний радіаційний баланс становить 1 800—1 850 МДж/м2. Середні температури липня на північному заході становлять +18 °С, на півдні +22 °С; січня -5 .-8 °С, найнижчі темпе¬ратури зареєстровано на сході -36 °С.
Найбільше опадів (65—75 %) буває влітку. Коефіцієнт зво¬ложення (відношення суми опадів до випаровуваності) зміню¬ється від 2,8 (Львів), 2,0 (Хмельницький) до 1,4—1.2 на півдні. Співвідношення тепла і вологи в лісостеповій зоні сприятливе для вирощування різноманітних сільськогосподар¬ських культур.
Лісостепову зону перетинають річки басейнів Дніпра, Сівер ського Дінця, Південного і Західного Бугу, Дністра. Весняний стік річок досягає 42—60 % річного. Переважають снігове та дощове живлення, частка підземних вод незначна (до 10 %).
Поширеними ґрунтами в Лісостепу є мало- і середньогумусні типові чорноземи, опідзолені чорноземи і темно-сірі ґрунти, сірі та ясно-сірі лісові ґрунти. На терасах Дніпра трапляються солонцюваті ґрунти, солонці та солончаки, в річкових доли¬нах — лучні, дернові та болотні ґрунти.
Чорноземи сформувались на вододільних поверхнях цен¬тральної і південної частин Придніпровської височини, на лівобережній терасовій низовинній рівнині. В умовах оптимального співвідношення тепла і вологи в Лісостепу сформувались різні типи ландшафтів: 1) широко¬листо-лісові з сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами; 2) лі¬состепові з опідзоленими чорноземами; 3) лукостепові з ти¬повими чорноземами, лучно-чорноземними ґрунтами, суцільно перетвореними в сільськогосподарські угіддя. Для річкових долин, улоговин характерні мішано-лісові та болотні ландша¬фти, площі яких порівняно невеликі. У Лісостепу ландшафти сформувались на лесових породах, що легко розмиваються дощовими та сніговими водами.
Оскільки одним з основних несприятливих для господарства природних процесів у Лісостепу є ерозія, для збереження продуктивності сільськогосподарських ландшафтів необхід¬не регулювання поверхневого стоку, запровадження проти¬ерозійних лісомеліоративних заходів, особливої агротех¬ніки. У лісостеповій зоні зосереджено багато об'єктів і територій природно-заповідного фонду, зокрема Канівський заповідник.
За особливостями поширення ландшафтів лісостепова зона України поділяється на чотири провінції: Західноукраїнську, Дністровсько-дніпровську, Лівобережно-дніпровську, Серед ньоросійську.
Західноукраїнська лісостепова провінція займає західну частину лісостепової зони. Охоплює Волинську, значну частину Подільської височини, Мале Полісся, частину Роз точчя, Опілля і Хотинську височину.
Мале Полісся — територія, що розташована між Волинсь¬кою і Подільською височинами; Розточчя — горбисте пасмо на кордоні нашої країни з Польщею; Опілля — територія західної частини Подільської височини (опіллями з часів Ки¬ївської Русі називають безлісі або малолісисті території з родючими ґрунтами в межах лісової зони). Західноукраїнська лісостепова провінція розташована в Тернопільській, Львівсь¬кій, Волинській, Рівненській областях. Вона простягається від Передкарпаття і західних кордонів України на схід, де на поверхню виходять кристалічні породи Українського щита. Вона є найбільш підвищеною провінцією лісостепової зони.