АМЕРИКА ПІВНІЧНА

Геологічна побудова і корисні копалини

Центральну, велику частину Північної Америки займає докембрійська Північно-Американська (Канадська) платформа (включає також острів Гренландія без його північних і північно-східних окраїн), що облямовується складчастими гірськими нагромадженнями каледонського (північний схід країни, Гренландія, острів Ньюфаундленд, Північні Аппалачі), герцинського (Південні Аппалачі, хребет Уошіто і його продовження, Канадський Арктичний архіпелаг), мезозойсько-кайнозойського (Кордильєри) віків. Приатлантична і Примексиканська низовини в США вкриті чохлом мезозойсько-кайнозойських відкладень і є плитами платформ із палеозойським фундаментом.

Корисні копалини

Більшість родовищ корисних копалин Північної Америки знаходиться на Канадському щиті і в Кордильєрах. Докембрій Канадського щита включає великі родовища залізних руд (район озера Верхнього, півострова Лабрадор), сульфідних, мідних, нікелевих і уранових руд (північне узбережжя озера Гурон), а також золота (район Поркьюпайн) і кольорових металів; осадовий чохол платформи, в основному по кордону зі складчастими областями, містить численні поклади нафти, газу і кам'яного вугілля (Східні і Західний внутрішні кам'яновугільні басейни Північно-Американської плити).

У Кордильєрах відомі численні і місцями великі родовища руд золота, срібла, міді, цинку, свинцю (родовище Пайн-Пойнт), молібдену, вольфраму, ртуті, менш поширені залізні руди. Уздовж Тихоокеанського узбережжя, у Каліфорнії і на Південній Алясці, а також у передгір'ях (Канада) і в східній частині (США) Скелястих гір є значні родовища нафти і газу. До крейдових відкладень Скелястих гір і внутрішніх прогинів Кордильєр у Канаді залягають поклади кам'яного вугілля, а до низів мезозою Скелястих гір - осадові руди урану; у палеозої того ж району - пластові поклади фосфоритів.

Клімат

Північна Америка розташована в арктичному, субарктичному, помірному, субтропічному, тропічному і субекваторіальному поясах.

Арктичний пояс включає території, що омиваються Північним Льодовитим океаном. У Гренландії і східній частині Канадського Арктичного архіпелагу суворий клімат з низькими літніми і зимовими температурами і досить великою кількістю опадів, що сприяє розвиткові значного заледеніння. Північне узбережжя Аляски і західна частина Канадського Арктичного архіпелагу мають більш континентальний арктичний клімат з малою кількістю опадів.

Субарктичний пояс (від 58° пн. ш. на заході і 50° пн. ш. на сході) характеризується в західній частині рясними опадами, теплою зимою і прохолодним літом, у центральній частині (на схід від Кордильєр) - значною континентальністю із сильними морозами, на сході - м'якою, сніжною зимою і вологим холодним літом.

Помірний пояс (на схід від 40° пн. ш.) відрізняється м'яким, дуже вологим кліматом на заході, різко континентальним на внутрішніх плоскогір'ях Кордильєр і на сході помірно континентальним.

У субтропічному поясі (що включає увесь південь США, крім південного краю Флориди) західна частина штату Каліфорнія має м'який клімат "середземноморського" типу з безморозною, дощовою зимою і сухим літом; внутрішні плоскогір'я Кордильєр - континентальний, сухий з дуже жарким літом; східне узбережжя - вологий мусонний.

У тропічному поясі Каліфорнійський півострів, береги Каліфорнійської затоки і внутрішня частини Мексиканського нагір'я мають клімат посушливий, інші території - вологий з літнім максимумом опадів.

Субекваторіальный пояс, що включає південну частину Центральної Америки, характеризується постійно жарким кліматом з вологим літом і сухою зимою, за винятком гірських районів, що перебувають під впливом пасату з Карибського моря і отримують рясні осідання також у зимовий період року.Радіаційний баланс за рік на значній території на північ від 56° пн. ш. складає менш 20 ккал/см2 або 84 кдж/см2 (у Гренландії негативний), на півдні швидко зростає, досягаючи від 30° сх. ш. 60-80 ккал/см2 або 250-335 кдж/см2. Над більшою територією переважає рух повітря з заходу на схід і тільки на півдні, у тропічних широтах - з північного сходу на південний захід (пасати). На Тихоокеанському узбережжі узимку переважає тепла погода з дощами і снігопадами в гірських районах, на більшій частині Аляски, внутрішніх плато Кордильєр і на північному заході Канади - морозна і суха погода, у центральних і східних частинах материка - мінлива погода з морозами і відлигами, частими снігопадами. У райони Центральної Америки і Вест-Індії вторгується екваторіальний мусон, що викликає випадання рясних опадів. Середні температури січня зростають від -36 °С (на півночі Канадського Арктичного архіпелагу) до 20 °С (на півдні Флориди і Мексиканського нагір'я). Найнижча температура (-64 °С) відзначалася на Алясці і на північному заході Канади; на льодовиковому щиті Гренландії (на висоті 3000 м) температура опускалася до -70 °С. Температури нижче 0 °С бувають всюди, крім західного узбережжя південніше 40° пн. ш., південного краю Флориди, низовин на півдні Мексики і Центральної Америки. Середні температури липня змінюються від 4 °С на півночі Канадського Арктичного архіпелагу до 32 °С на південному заході США. Найвищі температури спостерігаються у південних частинах району внутрішніх плоскогір'їв Кордильєр (у Долині Смерті до 57 °С - найвища температура у Західній півкулі).