Класифікація природних ресурсів України, грунтові ресурси та їх картографування

-Придунайський – С1;

-Південний – С2;

-Сухий Причорноморський – СС1;

-Північно-кримський – СС2.

4. Кримська грунтово-кліматична область – Кр.

5. Карпатська гірська область Кт;

-Передкарпаття – Кт1;

-Великі Карпати – Кт2;

-Закарпаття – Кт3.

Зона Полісся знаходиться на півночі України в межах південної частини Поліської низовини, займає близько 20% території України і простягається зі сходу на захід більш як на 750 км, з півночі на південь на 150-200 км.В названу зону входять значна частина північної Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Чернігівської облас¬тей, а також відносно невеликі частини Львівської, Тернопільської, Хмельницької і Сумської облас¬тей. Південна межа Полісся проходить по лінії Устилуг — Рівне — Шепетівка — Житомир — Київ — Ніжин — Батурин — Кролевець. Зона ха¬рактеризується низовинним рівнинним рельєфом, значною зволоженістю земель та наявністю забо¬лочених масивів і боліт, відносно великими запа¬сами водних ресурсів, у тому числі і ресурсів прісних поверхневих і підземних вод. Середньо¬річна кількість опадів становить 600—700 мм, більша частина з них випадає плітку. Полісся, особливо західне, - одна з найбільших зволоже¬них територій країни. Саме у його межах сконцентрований основний обсяг робіт з осушувальної меліорації. Переважають дерново-онідзолені грунти та болотяні. Відносно великою є лісистість. Па¬нуючі ліси — соснові, рідше зустрічаються широколистяні. Полісся — найбільший нагромаджувач прісної води в Україні. Є ряд прісних озер, у тому числі великих. Позитивний баланс вологи сприяє тому, що більша частина поверхневих вод над¬ходить у систему Дніпра та використовується для потреб виробництва населення центральних і пів¬денних вододефіцитних районів України. Охорона водних ресурсів набуває тут першочергового зна¬чення. Тому дуже важливо не допустити пересушення меліорованих земель на Поліссі.

Провідне місце у структурі земельних угідь належить орним землям (близько 40%). Далі йдуть ліси та чагарники (30%), сінокоси й пасо¬вища (20%), болота (2%). Зона змішаних лісів — важливий район сільськогосподарського вироб¬ництва республіки.

За внутрішньотериторіальиими відмінностя¬ми природних умов та ресурсів Зону змішаних лі¬сів поділяють на ряд фізико-географічних областей: Західноукраїнське, Житомирське, Київська Чернігівське та Новгород Сінерське Полісся. Hať більш загальні ознаки, за якими розрізняють названі області, полягають у тому, що із заходу на схід зменшується кількість опадів, абсолютна підноси вологість повітря і грунтів, знижується заболоченість території, лісистість, зростає континентальність клімату, надає питома вага лук та пасовищ, збільшуються площі орних земель.

Лісостепова зона розташована у центральній частині України і простягається з південного за ходу на північний схід під Прикарпаття до меж з Російською Федерацією приблизно па 1100 км а з півночі на південь — від 150 км на заході де 300—350 км у центральній та південній частинах її площа становить близько 35 % усієї території України.

Характерною особливістю Лісостепової зони є поєднання у ній лісових та степових ландшафтів. У північній частині зони здебільшого переважають фізико-географічні елементи, типові для Поліс¬ся, у південній — типові для Степу.

В орографічному відношенні височини чергують з низовинами при переважанні височин. Головними з них є Волино-Подільська, Придніп¬ровська та відроги Середньоруської височини. Туч розташована значна за площею Придніпровські-низовина.