Поняття про класифікацію ґрунтів
При систематичному описі і вивченні ґрунтів, як і будь-яких інших природних об'єктів, необхідно наперед задатися тим ступенем точності, з якою бажано визначити той або інший об'єкт, що залежить від масш¬табу дослідження. Саме слово "ґрунт" уже дає об'єкту якесь визна¬чення, показує його відмінність від інших природно-історичних тіл, скажімо, від гірської породи, дерева, лісу і т.п., звичайно, у випадку, якщо в термін "ґрунт" попередньо вкладене цілком визначене понят¬тя. Якщо необхідно бути більш точним, треба до слова "ґрунт" дода¬ти щось ще, якесь визначення, що показує, який саме грунт мається на увазі в даному випадку. Ця задача систематики ґрунтів розв'язується за допомогою системи таксономічних одиниць, або рівнів розгляду.
Слово "таксономія" походить від грецького tаxіs - будуй, по¬рядок, або від лат. tаksо - оцінюю і номо - закон.
Таксономічні одиниці (таксони) - це класифікаційні, або систематичні одиниці, що показують клас, ранг або місце в системі яких-небудь об'єктів.
У ґрунтознавстві таксономічні одиниці - це послідовно супід¬рядні систематичні категорії, що відображають об'єктивно існуючі в природі групи ґрунтів.
В основу сучасної ґрунтової таксономії покладено докучаєвське вчення про ґрунтовий тип, розвинуте згодом у вченнях про типи ґрунтів і типи ґрунтоутворення. Сучасне розуміння типу ґрунту скла¬лося поступово в міру розвитку науки.
Тип грунту - велика група ґрунтів, що розвиваються в однотипових біологічних, кліматичних, гідрологічних умовах і харак¬теризуються яскравим проявом основного процесу групоутворення при можливому сполученні з іншими процесами.
Приклади типів ґрунтів: підзолисті ґрунти, чорноземи, сірі лісові грунти, сіроземи, червоноземи. Тип грунту - це опорна, основна оди¬ниця систематики ґрунтів. Типи ґрунтів можуть бути розділені на більш дрібні одиниці і, навпаки, об'єднані в більш великі. Характерні риси і єдність ґрунтового типу визначаються:
а) однотипністю надходження органічних речовин і процесів їхньо¬го розкладання і перетворення в гумус;
б) однотипним комплексом процесів розкладання мінеральної маси і синтезу органо-мінеральний новоутворень;
в) однотипним характером міграції й акумуляції речовин;
г) однотипною будовою ґрунтового профілю і характером гене¬тичних горизонтів;
д) однотипною спрямованістю заходів щодо підвищення і підтримки родючості ґрунтів і меліоративних заходів
В тій чи іншій мірі тип ґрунту як опорна одиниця систематики ґрунтів прийнятий усюди. У різних країнах ця одиниця називається по-різному, але сутність її залишається приблизно єдиною.
Підтип ґрунту - групи ґрунтів у межах типу, що якісно вирізня¬ються проявом основного і додаткового процесів ґрунтоутво¬рення, часто підтипи ґрунтів виділяються як перехідні утворен¬ня між близькими (географічне або генетичне) типами ґрунтів.
Як правило, у межах кожного типу виділяється "центральний", найбільш типовий підтип і ряд перехідних до інших типів. Поява підтипів може бути зумовлена накладенням додаткового процесу ґрунтоутворення (дерново-підзолистий ґрунт, чорнозем опідзолений); істотною зміною основної ознаки типу (ясно-сірі, сірі, темно-сірі лісові ґрунти); специфікою розташування в межах ґрунтової зони (чорно¬зем південний); специфікою кліматичної фації в межах ґрунтової зони або підзони (чорнозем типовий помірний, чорнозем типовий теплий, чорнозем типовий холодний).
Рід ґрунту - групи грунтів у межах підтипу, якісні генетичні особ¬ливості яких обумовлені впливом комплексу місцевих умов, складом ґрунтотворних порід, складом і розташуванням ґрун¬тових вод, реліктовими ознаками субстрату (солонцюваті, со¬лончакові, осолоділі, контактно-глейові, залишково-лугові, за¬лишково-підзолисті ґрунти).