Кліматоутворюючі рекреаційні ресурси

1. Фактори, як впливають на формування клімату

КЛІМАТ [від грецьк. klima нахил (земної поверхні до сонячних променів)], статистичний багаторічний режим погоди, одна з основних географічних характеристик тієї чи іншої місцевості. Основні особливості клімату визначаються

надходженням сонячної радіації

процесами циркуляції повітряних мас

характером поверхні, що підстилає.

З географічних факторів, що впливають на клімат окремого регіону, найбільш істотні:

широта і висота місцевості,

близькість його до морського узбережжя,

особливості орографії і рослинного покриву,

наявність снігу і льоду,

ступінь забруднення атмосфери.

Ці фактори ускладнюють широтну зональність клімату і сприяють формуванню місцевих його варіантів.

Поняття «клімат» набагато складніше визначення погоди. Адже погоду можна увесь час безпосередньо бачити і відчувати, можна відразу описати чи словами цифрами метеорологічних спостережень. Щоб скласти собі навіть саме приблизне представлення про клімат місцевості, у ній потрібно прожити принаймні кілька років. Звичайно, не обов'язково їхати туди, можна взяти за багато років дані спостережень метеорологічної станції цієї місцевості. Однак такий матеріал - це багато хто і багато тисяч різних цифр. Як же розібратися в цьому достатку цифр, як знайти серед них ті, що відбивають властивості клімату даної місцевості?

Древні греки думали, що клімат залежить тільки від нахилу падаючих на Землю сонячних променів. По-грецьки слово «клімат» означає нахил. Греки знали, що чим вище сонце над обрієм, чим крутіше сонячні промені падають на земну поверхню, тим повинно бути тепліше.

Плаваючи на північ, греки попадали в місця з більш холодним кліматом. Вони бачили, що сонце опівдні тут коштує нижче, ніж у той же час року в Греції. А в печені Єгипті воно, навпаки піднімається вище. Тепер нам відомо , що атмосфера пропускає в середньому три чверті тепла сонячних променів до земної поверхні і тільки одну чверть затримує. Тому спочатку земна поверхня нагрівається сонячними променями, і тільки потім уже від її починає нагріватися повітря.

Тепло і холод залежать від висоти сонця над обрієм. Цим визначається різниця в кліматі між вічно жаркими тропічними країнами, де сонце опівдні цілий рік піднімається високо, а двічі чи один раз у рік стоїть прямо над головою, і крижаними пустелями Арктики й Антарктики, де кілька місяців сонце взагалі не показується.

Однак на одній і тій же географічній широті навіть по одному ступеню тепла клімати можуть дуже різко відрізнятися один від одного. Так, наприклад, в Ісландії в січні середня температура повітря дорівнює майже 0оС, а на тій же широті в Якутії вона нижче -48оС. По інших властивостях (кількості опадів, хмарності і т.д.) клімати на одній широті можуть відрізнятися один від одного навіть сильніше, ніж клімати екваторіальних і полярних країн. Ці розходження кліматів залежать від властивостей земної поверхні, що сприймає сонячні промені. Білий сніг відбиває майже всі падаючі на нього промені і поглинає тільки 0,1-0,2 частини принесеного тепла, а чорна мокра рілля, навпаки, майже нічого не відбиває. Ще важливіше для клімату різна теплоємність води і суші, тобто різна їх здатність запасати тепло. Вдень і влітку вода значно повільніше нагрівається, чим суша, і виявляється холодніше за неї. Вночі й узимку вода охолоджується набагато повільніше, ніж суша, і виявляється, таким чином, тепліша за неї.