ГЕОЛОГІЯ І ГЕОМОРФОЛОГІЯ
Вони не відповідають елементам тектонічних деформацій, але окремі параметри (крутість і ін.) побічно залежать від внутрішньої будівлі і характеру загальних новітніх рухів. Будова полігенних схилів визначається сполученням ендогенних і екзогенних поверхонь. Крутість і її зміна залежать від співвідношення ендогенних (Т) і нівелуючих екзогенних (Д) процесів: Т>Д - крутість згодом зростає; Т=Д - динамічну рівновагу, збереження загальної крутості; Т<Д - вирівнювання схилу .
Форма схилів може бути прямою, опуклою й увігнутою. В.Девіс зіставляв прямий схил зі здійманням і активним розвитком глибинної ерозії, а увігнутий вважав формою, характерної при зниженні швидкості позитивних вертикальних рухів і зменшенні активності ерозійних процесів. Важливою характеристикою схилів є їхня ступінчастість.
Дуже цікава ступінчастість, що відбиває спрямований імпульсивний ріст підняттів і западин - вона є загальної для великих регіонів і виділяється як регіональна (на відміну від локальними, обумовленими місцевими причинами). Схили і корелятивні відкладення областей горотворення і платформних рівнин. Для геоморфологічної характеристики схилів і акумулятивних форм приймається підрозділ даний Е.В.Шанцером з доповненнями по Г.С.Золотарьову і С.С.Воскресенського.По генезису, морфології, внутрішній будові і характеру будови уламкового матеріалу виділяються обвально-осипні, десерпційно-соліфлюкційні, делювіальні, зсувні, складні полігенні типи схилів. Їхнє утворення обумовлене сполученням орографічних і кліматичних умов, що визначені новітнім ендогенним розвитком рельєфу. На схилах, із крутістю більш 35-37 градусів (кут природного позилу), переважають обвалювання й опадання. При крутості меншої кута природного укосу, але більше 12-15 градусів розвиваються процеси оповзання, що часто сполучаються з делювіальним змивом і масовим рухом уламків, що покривають схил . На положистих (у т.ч. із крутістю 1-2о) схилах відбуваються делювіальний змив і масовий рух чохла уламків (дефлюкція, соліфлюкція, курумі, "мерзлотний крип" і ін.).
Обвально-осипна група схилів включає обвальні, осипні і перехідні полігенні типи.
Найбільший розвиток обвально-осипна група схилів має в межах ущелистих долин глибоко розчленованого гірського рельєфу. У високих гірських спорудженнях умови формування ускладнюються місцевими кліматичними умовами. При крутості схилів більш 35про частка гірської породи, відділена від корінного схилу без додаткового імпульсу починає рухатися під дією сили ваги. При обсязі блоків, що відокремилися, більш 10 м3, процес називається обвалюванням, при меншому - чи опаданням каменепадом.
Загальними причинами обвальних і осипних процесів є порушення цілісності схилу . Відділення брил і дрібних уламків і рух вниз обвально-осипних мас можуть відбутися через раптове чи швидке зростання ваги окраїнних і досить виветрелих порід.
Обвальні схили , як правило, присвячені до осипним схилів , тому гравітаційні відкладення утворять полігенну обвально-осипную товщу. Підготовка до обвалу охоплює тривалий час і складається, в основному, у формуванні крутого схилу .
Сили зчеплення навислого блоку зі схилом стають менше складової сили ваги, спрямованої під кутом до поверхні схилу , і блок обвалюється. Сили зчеплення звичайно бувають ослаблені додатковими зусиллями - безпосередньою причиною обвалу. У верхній частині обвального схилу знаходиться ніша, поверхня якої має форму чи півсфери її частини. Іноді зрив відбувається по площині чи нашарування зони дроблення.
Нижче - субгоризонтальная безладно горбиста поверхня, утворена обвальними накопиченнями - аккумулятивная частина обвального схилу . До обвалу приводить отседание схилів . Воно особливо чітко спостерігається по краях платообразних межиріч, нижня частина схилів яких складена породами, здатними до пластичної деформації, а верхня - міцними вертикально тріщинуватими породами. Необхідна глибина вреза долин - більш 150-300 м.
Атмосферні води приводять до вивітрювання порід, що складають схил, і харчують тіло зсуву вологою. Активні екзогенні фактори - процеси, що впливають на схили (ерозія, абразія, суффозія і гідродинамічний тиск, що робиться потоком підземних вод на зсувної масив). Активність екзогенних процесів залежить від новітнього тектонічного розвитку схилу , а в сейсмічних районах - від частоти і бальності землетрусів. Утворенню зсувів сприяє шкідлива діяльність людини.
У верхній частині зсувного схилу розміщається стінка відриву, чи надзсувної уступ - крутий, іноді - вертикальний, нерівний. У корінному схилі паралельно йому розвиваються системи зяючих тріщин розтягання. Ніші відриву мають різну форму. У великих складних зсувах у більшості випадків виділяється дві частини: - верхня - структурна, чи глибова - у її межах частково зберігається первісна будівля порід.