ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА САЛЬВАДОРА ТА ФІНЛЯНДІЇ

Північне розташування Фінляндії накладає серйозні обмеження на розвиток промисловості. Індустріалізація країни почалася ще в 1860 роках, але до початку 20 століття в промисловому секторі було задіяно не більше 10% населення. Тільки в 1960-х роках частка промисловості зрівнялася з частками сільського господарства та лісництва. Лісопереробна промисловість – головний та найбільш прибутковий сектор економіки. В ході її розвитку відбулося зміщення акцентів від виробництва деревини та целюлози до виробництва паперу, картону, будматеріалів та меблів. З закінченням другої світової війни на економіку Фінляндії важким тягарем лягла виплата репарацій Радянському Союзу, проте цей фактор зіграв позитивну роль: це вимагало розвитку важкої промисловості, продукція якої невдовзі знайшла збут на ринках як Західної, так і Східної Європи. Металопрокат та машинобулування до кризи 1990-х років становили значну частину національної індустрії. Фінляндія посідає провідне місце в світі у виробництві криголамів, океанських лайнерів та інших спеціалізованих суден, виробництві устаткування для целюлозно-паперової промисловості. Фінська хімічна промисловість не тільки повністю задовільняє всі потреби у нафтопродуктах на внутрішньому ринку, але й працює на експорт. В містах Турку, Тампере, Васа, Форсса, Хювінкя діють текстильні фабрики. В Хельсінкі працює найбільший в Європі порцеляновий завод. Розвинена харчова (виробництво алкогольних напоїв та кондитерських виробів) промисловість, виробництво будматеріалів.Через холодний клімат та довгу зиму Фінляндія посідає одне з найперших місць у світі за рівнем споживання електроенергії на душу населення. Промисловість споживає більше подовини всієї вироблюваної електроенергії (цей показник вищий, ніж в середньому в Європі). Місцеві енергоносії задовільняють не більше третири всіх потреб теплових електростанцій. Значну частку в енергетиці Фінляндії становлять ГЕС, але осіннє зниження рівня річок вимагає будівництва дамб та водосховищ. Втрата в 1944 році гідроресурсів у Карелії змусила країну звернути увагу на свою Північ: на річках поблизу міст Оулу та Кемі були збудовані нові ГЕС. Енергомережа Фінляндії пов'язана з енергомережами Швеції та Росії, звідки імпортується частина електроенергії.

У 1980-х роках фінансовий ринок Фінляндії був підданий значним та швидким реформам: була знижена роль держави, на початку 1980-х було дозволено іноземним банкам працювати в країні, а з 1991 року відкривати свої філії. Банк Фінляндії, створений в 1811 році і контрольовани парламентом, є Центральним банком країни і відповідає за фінансову стабільність. Банк керує обігом національної валюти – марки.

Експорт у 1998 році становив 43 млрд доларів США, основні його складові – машини та устаткування, хімікати, залізо, сталь, ліс, целюлозно-паперова промисловість. 56% експорту перепадає на країни Європи, 7% на США, 6% на Росію.

Імпорт у 1998 році становив 30, 7 млрд доларів США, основні компоненти – харчі, нафта і нафтопродукти, хімікати, транспортне обладнання, залізо і сталь, текстиль, зерно. 60% імпорту – з країн Європи, 8% з США, 7% з Росії.

Зовнішній борг у 1993 році становив 30 млрд доларів США.

Грошова одиниця – марка, що дорівнює приблизно 5, 5 доларів США.

У 2000 році у Фінляндії мешкало 5,2 млн чоловік, і середньорічний приріст населення становив 0, 17%. Урбанізація в 1998 році досягла 66%.

ВНП НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ

1. ВНП на душу населення. Основний показник, за яким Світовий Банк (Міжнародний банк Реконструкції та Розвитку) групує країни, поділяючи їх на розвинені та ті, що розвиваються. В 1987 році у Сальвадорі, де тривала партизанська війна та боротьба за владу, ВНП на душу населення становив 1070 доларів США. У Фінляндії показник – 22120 доларів США. У 1995 році ВНП на душу населення в Сальвадорі, де політична ситуація стабілізувалася, зріс до 1610 доларів. У Фінляндії він знизився до 20580 доларів США.

2. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення. Цей показник відображає темпи загального економічного зростання. У 1965-1989 роках для Сальвадора рівень зростання ВНП на душу населення був -0,4%. Проте в цей період Сальвадор пережив як економічне піднесення, так і майже повне розорення внаслідок громадянської війни. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення у Фінляндії в 1965-89 роках порівняно низький, 3,2%. У 1989-1995 роках рівень зростання ВНП на душу населення в Сальвадорі стає дещо вищим:2, 8%. Рівень зростання ВНП Фінляндії знизився до 1,8%.

ДИНАМІКА ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ