Суверенні держави та міжнародні організації

Життя та історична доля кожної із суверенних держав, які є носіями міжнарод¬них прав і обов'язків, залежить як від внутрішніх процесів економічного та політич¬ного розвитку, так і від перебігу світових суспільно-історичних процесів. Держави виникають як політичні утворення, що уособлюють волю народів тих чи інших країн, неминуче вступають у політичні й економічні зв'язки з навколишнім світом, і отже, потребують наявності відповідного механізму реалізації цих зв'язків. Крім суверенних держав у розвитку міжнародних зв'язків велику роль відіграють міжна¬родні організації. Це можуть бути міжурядові організації, як Організація Об'єдна¬них Націй, регіональні союзи тощо, або неурядові міжнародні структури, як, напри¬клад, Всесвітня організація торгівлі (ВОТ).

Загальновизнано, що суверенна держава може й зобов'язана захищати свої національні інтереси, використовуючи право на незалежне існування, володіння своєю територією, рівноправні відносини з іншими державами, право на оборону проти агресії тощо. Разом з тим, держава має добросовісно виконувати свої міжна¬родні обов'язки: не втручатися у внутрішні справи інших держав, поважати права людини, утримуватися від застосування сили і будь-якого виду агресії (військової, економічної, інформаційної та ін.).

Є певне коло найважливіших національних інтересів, які покликана захища¬ти держава. Насамперед це збереження політичної незалежності, права вільно розпоряджатися ресурсами і можливостями своєї країни, самостійно і в інтересах власного народу вести свої міжнародні справи. Досвід історії вчить, що політич¬на незалежність здобувалась часом дорогою ціною людських жертв у національно-визвольних війнах, а втрата її невідворотно мала трагічні наслідки для долі наро¬ду країни, аж до його зникнення з карти світу.

Дуже важливим для національних інтересів є збереження територіальної цілісності країни. За нормами міжнародного права суворо засуджується загар¬бання чужих земель або зазіхання на території іншої держави. Держава ж, про¬ти якої вчинена агресія, дістає міжнародну підтримку і має право на оборону своєї території усіма наявними способами.

Система національної безпеки держави покликана забезпечити права люди¬ни і зокрема право її на власність (правова безпека), нормальні умови господар¬ської діяльності громадян (економічна безпека), захист їх від стихійного лиха (екологічна безпека), охорону державних та воєнних таємниць (воєнно-політична безпека). Національні інтереси держави передбачають створення армії, незалеж¬ної грошово-валютної системи, митної служби, дипломатичної служби тощо.

Держава бере на себе основний тягар створення і забезпечення діяльності в ній стратегічно важливих господарських об'єктів: ключових підприємств енерге¬тики, транспорту, зв'язку, систем управління тощо. Запорукою процвітання дер¬жави є розвиток освіти та наукових досліджень.

У царині зовнішньоекономічної діяльності держава сприяє інтеграції господар¬ства своєї країни в світове господарство. Для цього залучаються існуючі або створю¬ються нові канали доступу до стратегічно важливих видів сировини та ресурсів. На¬приклад, для господарства України такими стратегічними ресурсами є нафта, газ, кольорові метали, ліс, бавовна, каучук, світова науково-технічна інформація тощо. Докладаються зусилля щодо формування експортної бази в тих видах діяльності,

продукція яких може виявитися конкурентоздатною на світових ринках. Для того, щоб забезпечити зовнішні умови реалізації національних інтересів, держави вступа¬ють у систему двосторонніх або багатосторонніх політичних і економічних міжна¬родних відносин. Двосторонні відносини активізуються через підписання різно¬манітних міждержавних угод, а багатосторонні - через участь у роботі міжнародних організацій. Функціонування понад 4 тис. міжнародних організацій (з них понад 300 - міжурядових) утворює систему міжнародного політичного співробітництва, центральне місце в якій посідає Організація Об'єднаних Націй та її органи.

00Н - універсальна міжнародна організація, створена в 1945 році заради збереження миру і міжнародної безпеки та розвитку співробітництва між держа¬вами. Статут 00Н - єдиний документ, положення якого обов'язкові для всіх держав. Головні органи 00Н - Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада опіки, Секретаріат та Міжнародний суд.

На Генеральній Асамблеї, де щороку розглядають кардинальні питання світової політики, кожна країна незалежно від кількості її населення і економічного по¬тенціалу, має один голос. Рада Безпеки складається з 15 членів: 5 членів постійні (США, Росія, Великобританія, Франція, Китай), 10 послідовно обираються на пев¬ний термін. Рада має виключні повноваження для запобігання війни та створення умов мирного співробітництва. Секретаріат і основні робочі органи 00Н роз¬ташовані в Нью-Йорку. 00Н має 16 спеціалізованих установ. Серед них найбільший