Історико-географічні регіони світу

Між державами і територіями світу спостерігаються природні, господарські, етнічні та інші відмінності. До того ж, важко охопити всю повноту та багато¬гранність суспільного і господарського життя планети одним поглядом. Тому для вивчення економічної та соціальної географії світу виділяють більш-менш одно¬рідні Історико-географічні регіони (мал. 3).

Найбільшими регіонами є частини світу. В межах частин світу виділяють менші регіони, які мають певну географічну єдність та спільність історичної долі. Так, у Європі традиційно виділяють Західну, Центральну та Східну Європу, а іноді ще Північну і Середземноморську. Країни Західної Європи за післявоєнні роки сформу¬вались у сталу політичну єдність. Центральна Європа нині - група країн пост-соціалістичної перехідної економіки, яка охоплює колишні соціалістичні країни Європи та молоді незалежні держави, що були республіками в складі СРСР (Ес¬тонія, Латвія, Литва, Білорусь, Україна, Молдова). Східна Європа - це європейсь¬ка частина Росії.

Азію поділяють на Північну (Сибір і Далекий Схід), Східну, Південно-Східну, Південну, Південно-Західну (або Близький та Середній Схід) та Центральну Азію. Території Південно-Західної, Південної та Південно-Східної Азії давно склались, і кожна охоплює країни, які тяжіють до відповідних географічних регіонів Азії. До Північної Азії належить азіатська частина Росії. До Східної Азії входять тери¬торії країн Японії, КНДР, Республіки Корея, Китаю, Монголії, хоча з точки зору фізичної географії та історії Монголія і Західний Китай - це Центральна Азія. Нині до Центральної Азії входять також Казахстан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Таджикистан та Туркменістан.

В Америці виділяють Англо-Америку (США і Канада) та Латинську Амери¬ку, до якої входять країни материка Південна Америка, Центральної Америки та Вест-Індії.

Африка - це країни материка Африка. До Австралії та Океанії входять ма¬терик Австралія та всі острівні держави і території Тихого океану.

Історико-географічні регіони світу мають різний рівень внутрішньої єдності. Якщо Західна Європа об'єднує досить однорідні країни в політичному і в госпо¬дарському відношеннях, то, наприклад, Південно-Західна Азія - на сьогодні все ще поле політичного протистояння. Африка ж через величезні розбіжності куль¬турного, політичного, економічного розвитку являє собою конгломерат з еко¬номічно мало пов'язаних між собою країн.

Рівень внутрішньої єдності регіонів надзвичайно залежить і від природних особливостей (наявність рівнин, комфортність кліматичних умов, транспортна до¬ступність тощо), і від спільності історичної долі, але головним є рівень сформованості регіональних ринків, активний обмін товарами і ресурсами, робочою силою, різноманітними послугами, що виникають в процесі географічного поділу праці.

Європа. В цій частиш світу знаходиться 45 незалежних держав (включаючи Росію) і одна колонія. Загальна площа Європи - понад 10 млн км2, населення - більш як 700 млн чоловік (див. табл. 1). Межа між Європою та Азією на фізичній карті досить умовно сприймається на політичній карті світу. Адже Росію, Туреч¬чину, країни Закавказзя і навіть Казахстан, більшість територій яких знаходить¬ся в Азії, звичайно розглядають в контексті європейських проблем.

Площа і населення основних регіонів світу, 1994 р.

Таблиця 1

Найбільш значний вплив на економічні та політичні процеси в Західній Європі мають два міждержавні утворення: Європейське співтовариство (ЄС) та військово-політичний блок НАТО (Північноатлантичний воєнний пакт). Свого часу ор¬ганізація НАТО виникла для оборони країн Європи і зони Атлантики. Цьому блоку протистояло воєнно-політичне угруповання соціалістичних країн - Варшавський пакт. Після ліквідації військового протистояння в регіоні більшість країн Цент¬ральної Європи пішла по шляху співробітництва з НАТО. Деякі з них (Польща, Чехія, Угорщина) вступають до НАТО, інші виявляють бажання туди вступити або співробітничати у рамках програми «Партнерство заради миру», прийнятої в 1994 році. З країн - колишніх республік СРСР першими до цієї програми приєдналися країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія) та Україна. Важливого значення набуває інтеграційне утворення країн Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), яке було створене з метою допомоги постсоціалістичним країнам в їх інтеграції до євро¬пейських структур. Україну прийнято до цього угруповання в 1996 році.