Латвія

Економіка країни

У 1992-1993 рр. Латвія почала перебудову економіки, керуючись ринковими принципами. Ряд її секторів (торгівля, послуги, банки) були позбавлені державного контролю; в інших секторах (освіта, охорона здоров'я) цей контроль зберігся.

Це ж саме стосується і цін. Зберігалися державні фіксовані ціни на певні товари першої необхідності, а на інші з'явилися ринкові ціни. Щоб пом'якшити наслідки зростання цін, уряд встановив мінімальний рівень заробітної платні і надавав підтримку малозабезпеченим прошаркам населення. Навесні 1993 р. замість радянського карбованця була введена національна валюта - лат, прив'язана до німецької. До весни 1994 р. тверда політика Центрального банку Латвії знизила інфляцію в країні до 37% порівняно з 109% у 1993 р.

ПриватизаціяПриватизація державної власності і повернення її колишнім власникам (після націоналізації у 1940-х роках) проходила повільно. Заводи і колгоспи часто перетворювалися на кооперативні підприємства. Число підприємств, що мали приватних власників, поступово зростало (у 1997 р. їх частка у ВВП становила 60%). Багато з них налагодили партнерство з інвесторами інших країн, особливо зі Швеції, Німеччини і Польщі. У 1994 і 1995 рр. економічні реформи дали перші результати. Рівень інфляції продовжував знижуватися (до 26% у 1995 р.). Десятирічний спад валового внутрішнього продукту (ВВП) сповільнився у 1993 р., а в 1994 р. ВВП почав зростати. До 1994 р. більше половини всіх сільськогосподарських угідь було передано фермерам, тоді як інша частина землі перейшла в руки сільськогосподарських кооперативів. Приватизація міської власності проходила повільніше, а доходи городян залишалися низькими.

Промисловість

Латвія - індустріально-аграрна країна. Провідні галузі промисловості - машинобудування і металообробка. Розвинуті енергетичне машинобудування, електротехнічна, радіоелектронна промисловість, виробництво засобів зв'язку і приладобудування, транспортне і сільськогосподарське машинобудування.

Розвинуті хімічна і нафтохімічна промисловість, легка (текстильна, трикотажна тощо), харчова (м'ясо-молочна, рибна й інші), лісова, деревообробна і целюлозно-паперова, скляна і фарфоро-фаянсова промисловість; виробництво парфюмерно-косметичної продукції; художні промисли: обробка шкіри, бурштину, плетіння, вишивка.

Зовнішня торгівля

Протягом останніх років економічна ситуація в країні стабілізувалася, розвиток економічної інтеграції привів до зміни потоків зовнішньої торгівлі. Таким чином, частка ЄС у зовнішній торгівлі Латвії значно підвищилася і на сьогодні становить 65% експорту порівняно з 1991 роком. Подібні зміни відбулися також у структурі імпорту, в якій частка ЄС становить 52%. У той же час торговельна частка країн СНД залишається на рівні 1990 року і становить 17% по імпорту і 9% по експорту.

Баланс латвійської зовнішньої торгівлі від'ємний, імпорт перевищує експорт на 1,4 млрд. євро. Від'ємний баланс пов'язаний з імпортом засобів виробництва і нових технологій, які необхідні для зміцнення конкурентоспроможності і сучасної економіки. На сьогодні дефіцит поточного бюджету становить приблизно 8% від ВВП, однак експерти прогнозують його зменшення і щорічний приріст частки експорту на 1-2% з 2005 року.

Сьогоднішня Латвія за географічними й економічними показниками є невід'ємною частиною Балтійського регіону. Товарооборот з країнами цього регіону становить 52%. Латвія, Литва й Естонія підписали угоду про заснування митного союзу, і обсяг торгівлі між цими країнами почав швидко збільшуватися. Розвивалися також економічні зв'язки з членами СНД (особливо з Росією, Україною і Білоруссю). Збільшився також обсяг зовнішньої торгівлі Латвії з країнами Західної Європи, особливо з скандинавськими країнами і Німеччиною. Членство Латвії у МВФ і Світовому банку забезпечило країні необхідний інвестиційний капітал.

Сільське господарство

13 червня 1990 р. у Латвії був ухвалений Закон про аграрну реформу, услід за яким пішли подальші інструкції, спрямовані на здійснення земельної реформи, приватизацію сільськогосподарських підприємств і тваринницьких комплексів, а також на удосконалення оподатковування сільгоспугідь. Нова структура сільськогосподарського виробництва могла лише через певний час привести до зміни колишніх відносин у сільському господарстві. Відповідно до загальної економічної ситуації в країні у період переходу до ринку, спочатку мав місце різкий спад обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Внутрішній попит на сільгосппродукцію знизився, великі тваринницькі комплекси були ліквідовані, частина посівних площ не оброблялася.